Є «зірки». Немає команди-«зірки»

Українці програли стиковий матч ровесникам із Бельгії

УКРАЇНА – БЕЛЬГІЯ – 2:3 (Пуканич, 27, Алієв, 48 – Ванденберг, 19, 45, 58). П’ятов, Романчук, Іщенко, Яценко, Фомін (Фещук, 65), Алієв, Пуканич (Воробей, 57), Милевський, Оберемко (Невмивака, 90), Ярмаш, Максимов – Вербіст, Ванаденарде, Вермален, Ломбартс, Монтейн, де Ман, де Кулаєр (де Мюль, 81), Гарун, Ванденберг, Мартенс, Мессуді (де Смет, 79).

Післяматчеве розмахування кулаками – мовляв, програли, бо не реалізували низку слушних нагод біля чужих воріт, недоречне зазвичай, але цього разу ще й неабияк шкідливе. Не тільки тому, що бельгійці в наших володіннях були принаймні не менш гострими, ніж українці – в їхніх. Найважливіше, що гості насправді виявилися кращими і перемогли цілком справедливо. Це саме вони, а не ми, відзначалися чіткою організацією колективних дій і розраховували не тільки на самовіддачу виконавців, а й на логічність відпрацьованого заздалегідь групового маневру. Натомість в українській збірній виокремлювалися солісти чи просто схильні до ігрового соло футболісти, але гра команди в цілому була маловиразною. Показовою може вважатися організація нашого захисту. Саме так, оскільки ледь не кожний, хто мав опікуватися руйнівними функціями, володіє беззаперечно сильними фаховими якостями.  Проте конче потрібної в сучасному футболі системності в обороні таки не простежувалося: взаємозаміна виконавців як слід не відшліфована, взаємопідстраховка майже не задіяна, а співпраця опорного хавбека Максимова з обома центральними захисниками – Іщенком і Яценком – узагалі відсутня. Можливо, маємо справу з апріорі невисокого рівня гравцями? Навряд, адже Максимов і Яценко вже дебютували навіть у національній команді й справили на футбольну громадськість яскраве враження надійним виступом у спарингу з японцями. Отже, питання радше не до них, а до тренерів. Як і щодо кадрового вибору виконавців на матч. Скажімо, Пуканич у ролі правофлангового напівоборонця – це принаймні  дивно… Нарікання на свою адресу заслужили, напевно, всі футболісти «молодіжки». Тим паче, що й голи ми пропустили після наступу бельгійців на центральному напрямку, а відповіли тільки однією результативною комбінацією (м’яч Алієва став наслідком індивідуальної гри цього талановитого хавбека). Проте цілком аргументованими будуть і  нарікання на адресу тренерів. Україна в Маріуполі презентувала групу здібних юнаків, так і не згуртованих у цілеспрямований і бездоганно вишколений колектив однодумців. Ілюзіями щодо підсумку двобою, зважаючи на це, ми себе не тішимо. Хіба що маленька надія на диво в повторному матчі, який відбудеться завтра в бельгійському Локерені і в якому наша команда зіграє без травмованого Чигринського та дискваліфікованого Яценка, жевріє ледь відчутною іскоркою в глибині уболівальницьких сердець.