Змушені бути схожими на зайців
Шановна редакціє «Вечірнього Києва»! На сторінках вашої газети регулярно порушуються актуальні проблеми життя, в тому числі й безпеки на вулицях. Адже Київ – столиця, і на її вулицях сотні тисяч авто, водії яких переважно молоді люди, які не мають досвіду, погано орієнтуються в місті, а інколи ще й сідають за кермо у нетверезому стані. Внаслідок цього торік на дорогах України загинуло понад 5 тисяч громадян, і найбільше смертей припадає саме на Київ.
Ось що, приміром, сталося 22 серпня ц.р. на площі ім. Т.Шевченка в Києві (пишу про це дещо із запізненням, бо з’ясовував подробиці аварії). Просто на переході для пішоходів, який позначений спеціальною смугою, а поряд відповідний знак, вантажна фура марки «Вольво» о 10 год. 30 хв., як комаху, роздавила задніми колесами жінку років 60, яка несла помідори. Те, що від неї лишилося, згребли, завантажили в якусь машину і вивезли. Була людина, і її не стало. Жах! Два молодих водії, які, судячи з усього, на великій швидкості проїжджали перехід і не поглянули у бокові дзеркала, почувалися впевнено і спокійно, вважаючи, що жінка з необережності сама потрапила під задні колеса.
Прапорщик і майор служби ДАІ, яким я намагався довести, що жертва не винна, не захотіли мене слухати. І не представилися. А коли я їм сказав, що свого часу опублікував замітку про таких горе-водіїв, які ледве мене не збили, але вбили доцента університету ім. Т.Шевченка Кобзаренка 1998 року, то прапорщик, цинічно посміхнувшись, тільки й сказав у відповідь: «Ну і чого ви добилися?» Тепер служба ДАІ реорганізується. Проте, судячи з інтенсивності руху на площі
ім. Т.Шевченка і не тільки, до порядку в цій структурі ще далеко. Навіть після такої страшної аварії й досі немає світлофорів не тільки на згаданому переході, а й на інших. До речі, навколо площі ім. Т.Шевченка світлофорів 6. А люди все одно, як ті зайці, ледве встигають перебігати вулицю, бо водії далеко не завжди перед ними зупиняються. А тут великий транспортний вузол, автостанція, кінцева зупинка тролейбусів №№6 та 18, маршрутних таксі, а неподалік школа, базар – і жодного міліціонера з ДАІ. Їх було видно дещо раніше, до Помаранчевої революції, коли цією трасою на шаленій швидкості у напрямку колишньої дачі В.Щербицького проїздив кортеж В.Януковича.
До речі, трохи далі, за площею ім. Т.Шевченка, початок нової окружної дороги. Після її відкриття там також забули ввімкнути світлофор, тому вантажівка врізалася в пасажирський автобус маршруту №22. Загинув чоловік літнього віку. Після цього світлофор засвітився.
До всього сказаного можу додати, що 28 липня ц.р. на переході на вул. Січневого повстання, 28, приватне таксі (іномарка) чудом не збило автора цих слів. А коли я, вказавши номер цієї машини 041-91, звернувся до керівництва ДАІ, то мені зателефонував представник цієї служби Олег Машко і сказав, що встановити порушника неможливо, оскільки я неточно вказав номерні букви – чи «КВ чи КИВ». А невдовзі ще й отримав відповідну відписку. Де це бачено в світі, щоб служба ДАІ не могла встановити особу порушника тільки через неточність букв, тоді як цифри номера відомі?
Насамкінець повідомляю номери авто співробітників ДАІ, які не захотіли представитися 22 серпня 2005 р. – «Жигулі» 2163 КВ і джип «Судзукі» 1994 КВ. У співробітників ДАІ не було номерних особистих знаків. Розумію, встановити їх прізвища непросто, однак потрібно. Бо та жінка, яка на місці пригоди померла, ні в чому не винна. Її душа вимагає покарання як водіїв, так і ДАІ.
Віктор КОРОЛЬ, доктор історичних наук, професор