Світові лідери із 143-ї гімназії
Приємно радує те, що Україна досягла такого рівня, коли у світі її ідентифікують не лише з Чорнобилем та братами Кличками, а й з багатьма іншими досягненнями. Чималий внесок для цього зробили й школярі київської гімназії №143 Оболонського району.
На старті світового визнання
Першим кроком до визнання інтелектуальних перспектив української молоді, стала столична програма міст-побратимів. Саме завдяки їй ще торік у Тулузі побували учні 143-ї гімназії. «Ця поїздка могла залишитися лише приємним спогадом про незабутню Францію, однак стала стартом для подальшої співпраці зі світовими лідерами, – розповідає директор гімназії Світлана Тросюк. – Тут нами зацікавилися чимало впливових людей, зокрема президент асоціації «Україна-Франція» пан Шатаньє, котрий і запропонував нам взяти участь у семирічному міжнародному фестивалі «Молодь світу».
Цієї весни до Франції делегація 143-ї київської гімназії їхала представляти Україну на всесвітньому рівні як європейську країну. «Зі всього колишнього СРСР на фестивалі була лише українська делегація», – зауважила пані Світлана. Вона також зазначила, що ця поїздка стала можливою завдяки фінансовій підтримці голови Оболонської РДА Миколи Товкача. Цікаві зустрічі та участь у молодіжній міжнародній конференції, присвяченій розв’язанню глобальних світових проблем: екологічних, медичних, правових, спілкування з молоддю двадцяти країн світу залишили чимало приємних вражень в учнів гімназії.
До Рима… з ентузіазмом
Старт у Тулузі став черговим кроком до подальшого співробітництва з іноземними країнами. Делегацію 143-ї гімназії запросили на наступний етап фестивалю (міжнародну наукову конференцію), який цього разу відбувався у Римі. Не стало на заваді й те, що поїздку довелося оплачувати з власної кишені. «Для участі у фестивалі обрали чотирьох найкращих знавців французької – Уляну Полтавець, Роксолану Алієву, Дениса Кравця та Аллу Тросюк», – пояснила викладач французької мови Ніна Грибова, котра й стала керівником українського проекту «Освіта України в Європі», який презентували в Римі.
Жовтневий тиждень, проведений в Італії, став особливим. Цього разу деякі діти вже їхали на зустріч зі своїми друзями, з якими познайомилися ще у Франції. Учнів з усіх делегацій італійські школярі забрали до своїх сімей. Із 8-ї ранку до 15-ї години працювали в секціях, а потім їздили на екскурсії. Одним з основних питань цього фестивалю стало – з чого починається вчитель? «Освітян з інших країн здивувало те, що у нас в Україні чимало позаурочних факультативних занять, які подеколи проводимо завдяки власному ентузіазму, – зазначила пані Світлана. – На це вчителі з Франції відповіли, що на таких умовах нізащо не працювали б». Найбільше ж усіх здивувала розкомплексованість італійських учнів, які відкрито курять біля шкіл, подекуди разом із педагогами, мовляв, вчительська функція – лише давати знання, а не виховувати, бо для цього є батьки. Вразило й те, що майже всі стіни шкіл та будинків розмальовано.
Шалений італійський ритм і щирість
Щоранку учні-делегати разом зі своїми колегами-італійцями працювали в різних секціях, щоб згодом на конференції донести до молоді світу важливість знань своїх прав та обов’язків. Спершу юні учасники конференції представляли школу – модель освіти своєї країни. Потім працювали в чотирьох групах над проблемами, які потім обговорювали на конференціях: «Права дитини з юридичної точки зору», «Права дитини з точки зору свободи слова», «Екологія» та «Свобода слова в ЗМІ».
– Окрім тісного спілкування з ровесниками ми побачили у всій красі Ватикан, собор Святого Петра, Колізей, стародавнє місто-порт, Троїцькі сходи, котрі стали місцем показу мод, та багато інших визначних місць, – згадує Уляна Полтавець. – Назавжди запам’ятається шалений італійський темперамент і ритм життя. А от Дениса Кравця, окрім згаданого, вразило те, що в італійських школах є студії звукозапису та музичні інструменти, якими вільно можуть користуватися учні: «Спортзали там теж нічогенькі – з велосипедами, каное та іншим спортивним інвентарем!» Однак найбільше всім запам’яталася італійська гостинність та щирість.
Чао, Рим…Привіт, Марокко!
Директор гімназії з гордістю зауважила, що українську делегацію відзначили за особливі організаційні здібності, вихованість, згуртованість і тактовність. «На відміну від інших, ми звертали увагу переважно на приємні речі, і на підсумковій конференції не мали бажання критикувати Італію за якісь недоліки», – наголосила пані Світлана.
Розлучалися хорошими друзями, які тепер спілкуються через Інтернет. У квітні вони знову зустрінуться на черговому етапі фестивалю, але вже в Марокко.
«Поки що ми лідери у своїй школі, у молодіжних організаціях, – кажуть діти. – Але не за горами той час, коли станемо лідерами наших країн, які матимуть друзів у всьому світі».