Проводжала сина, а зустріла вбивцю
У господі родини Катеринчуків панувала така могильна тиша, що аж ставало моторошно. Здавалося, ніби час тут зупинився назавжди. А вибиті шибки, розкидане всюди скло та відчинені настіж двері нагадували, що напередодні тут гостювала біда…
За столом сидів Сергій. Здавалося, він нікого не помічав навколо себе. Не відводячи погляду, все дивився на розбиту ікону й час від часу промовляв щось, нервово заламував пальці й збуджено виголошував дивні й незрозумілі фрази.
Найзавидніші парубки на селі
...Марія Миколаївна мала двох синів: 26-річного Сергія від першого шлюбу та 22-річного Олександра від другого. Жили вони в злагоді та гармонії. Ніколи не були героями місцевих пліток та надзвичайних подій, що час від часу траплялися на селі. Мати з ранку до ночі працювала, а хлопці навчалися та допомагали по господарству.
– Найбільше Марія пишалася молодшим сином Олександром. Говорила, що він дитина від Бога і таки не перебільшувала, бо хлопчина був хазяйновитий. Ніколи не гордував і сусідам допомогти: кому води принесе, а кому й картоплю викопає, – розповідає жителька села Росава Миронівського району Лідія Василівна. – А от Сергій – повна протилежність. Зростав некомпанійським та мовчазним. Полюбляв усамітнюватися за читанням книжок. Бувало повертаєшся додому пізно, коли вже не видно дороги та ідеш майже навпомацки, а з вікна Сергієвої кімнати ще горить світло. Мимоволі зазирнеш і побачиш, як хлопчина, схилившись над книжкою, невідривно «ковтає» слова. До того ж він серйозно займався спортом, слідкував за здоров’ям і навіть узимку обливався крижаною водою за системою Іванова. Брати мали гарну незаплямовану репутацію й багато дівчат набивалися до них у наречені. Не пиячили, з поганими компаніями не зналися. Марія говорила, що до вибору наречених треба ставитися з усією відповідальністю. Мовляв, сини ж завидні парубки на селі, тож і невісток сподівається дочекатися найкращих.
Незабаром Сергія призвали до армії, а Олександр на той час уже перейшов на третій курс місцевого технікуму. Марія розповідала, що в листах старшенький такий же небагатослівний, як і в житті. Однак із писанини зрозуміла, що сину там подобається, в нього з’явилися друзі, а служба була в радість. Навіть хвалився, що фізично розвивається та мужнішає.
Брат зустрів брата
Опівночі на сільській вулиці не видно було жодної душі. Та ось біля воріт Катеринчуків з’явилася якась постать. Це не був запізнілий перехожий, що затримався допізна на роботі чи блукав у пошуках домівки від надміру оковитої. Чоловік голосно кричав. Зрозуміти можна було лише одне: «Шпага! Шпага! Шпага!»
Раптом на вулиці з’явився ще один чоловік. Ним виявився Олександр, що швидкою ходою квапився додому. Він йшов із розкритими обіймами назустріч дивакуватому чоловіку. Коли обидва порівнялися, невідомий завдав кілька ударів якимось важким предметом. За мить Олександр розпластався на землі.
Лідія Василівна випадково стала свідком того, що відбувається. У незнайомцеві впізнала Сергія. Він на щастя, не запримітив жінку. Братові, який доживав останні хвилини, не допоміг. Спокійно розвернувся й пішов у інший бік села. А жіночка негайно кинулася викликати «швидку». Однак Олександрові навіть диво вже не могло допомогти.
Покарав нещадно
Марія того дня з нетерпінням чекала на сина. Сергій повертався з армії. Немов на крилах летіла додому, заздалегідь відпросившись на роботі.
Залишиться вже, мабуть, таємницею, про що говорили мати з сином, як зустріли одне одного, і що там між ними насправді сталося. Невідомо, чим завинила Марія перед Сергієм, але покарав він її нещадно. У будинку правоохоронці виявили її закривавлене тіло. Жіночка отримала близько 50 ударів по голові та тулубу, від яких і померла.
Сергій майже нічого не пояснює. Єдиною причиною свого вчинку називає магнітні бурі та нечисту силу. Стверджує, що саме це ним керувало й змусило вчинити таке звірство. Увесь час поводить себе дивно, немов не сповна розуму.
У центрі громадських зв’язків Головного управління МВС України в Київській області розповіли, що наступного ранку приблизно за 300 метрів від двору було знайдено й знаряддя вбивства. Ним виявилася металева завіса з дверей погреба. За формою вона трохи нагадує шаблю. Сергій розповів, що спочатку побив ікони, шибки у вікнах і вибив раму, вистрибнувши з вікна. Стан його психічного здоров’я тепер має визначити судово-психіатрична експертиза, а подальшу долю – суд.
***
Люди ще й досі обходять цю господу хрестячись. Одні кажуть, що там оселився нечистий. Інші подейкують, що саме в армії хлопець з’їхав з глузду, мовляв, знаємо як там поводяться із солдатами. Але є й такі, що пригадують його поведінку ще змалечку й стверджують, що й дитиною поводив себе іноді дивно. Усі в селі сушать голови над причиною такої жахливої трагедії. Подейкують, що від заздрощів хтось таки поганим оком глянув на взірцеву сім’ю. Але погоджуються в одному: якщо до Сергія колись повернеться здоровий глузд – навряд чи зможе жити з таким гріхом за плечима.