Цілюща сила ніжної пелюстки
Наразі у аптеках – черги, купують усе, бо ж якщо не сьогодні, то завтра може знадобитися в домі.
А от в Олександра Андрійовича Захарченка, який працює у лікарні для вчених, це викликає усмішку, оскільки у його арсеналі стільки всіляких цілющих трав.
– Лікарські трави, певна річ, не панацея від усіх хвороб, – зауважує він. – Одначе вони зцілюють недужих, а якщо їх вживати у комплексі із фармацевтичними препаратами, то бажаний результат, одужання, можна прискорити. У цьому я переконався на практиці. Та й мої пацієнти можуть це підтвердити.
– Ви, либонь, закохані у все, що квітує на землі? – цікавлюся у Олександра Андрійовича. – І коли у ваше серце прийшло таке прекрасне почуття?
– Змалку кохався у квітах. Знаєте, скільки їх у донецьких степах? Я родом із Донбасу. Скільки себе пам’ятаю, у нашому домі завжди пахло любистком, м’ятою, чебрецем, споришем, під вікнами все літо цвіли нагідки, меліса, які мама складала у пучки і сушила. Мама лікувала всіх чаями із різнотрав’я, настойками із лікарських рослин.
Про науку фітотерапію він глибше дізнався, навчаючись у Запорізькому медичному інституті, звідки із дипломом провізора приїхав на Київщину. Спершу завідував аптекою у Таращі, а згодом перебрався до Боярки, де й досі мешкає з родиною. А відділення фітотерапії він очолив, а точніше, організував, дев’ятнадцять років тому. Тож пацієнти сімох відділень лікарні йдуть з бажанням, а то й з цікавістю на прийом до лікаря Захарченка.
– Я використовую на практиці постійно понад сто видів лікарських рослин, – веде далі Олександр Андрійович. – Хоча на нашій українській землі їх понад тисячу. Вибираю найкращі. Маю чудову помічницю – молодшу медсестру Ольгу Бірковську.
– У якій природно-кліматичній зоні лікарські трави мають кращі цілющі властивості?
– Там, де багато сонця. Квітка, листочок, викупані у сонці та росах, наповнені життєдайною силою.
Якось Олександр Андрійович пішов із дружиною навесні до лісу і нарвали там букет запашних конвалій. Повернувшись додому, дружина попросила зайнятися квітами (вона мала на увазі, щоб він знайшов вазу для них), а сама побігла до магазину. Повернулася до хати і шукає на столі букет. Немає ніде.
– Я його порізав і залив горілкою, – пояснив чоловік. – Будемо мати чудовий заспокійливий засіб.
Хочемо ми того чи не хочемо, а у наші домівки поволі тиснеться холод. Із його приходом додається роботи педіатрам, терапевтам. Тож я попросила Олександра Андрійовича дати рецепт цілющого чаю від застуди для всіх читачів «Вечірки». Тож раджу запам’ятати його. Візьміть трави, які мають найбільше ефірної олії: м’яту, мелісу, ромашку, звіробій і змішайте їх. Одну столову ложку подрібненої суміші заваріть двома склянками окропу і дайте 30-40 хвилин настоятися. Вживайте по півсклянки тричі на день до їди. А тим, хто не запасся такими травами, лікар радить придбати в аптеці так званий «грудний збір».
Фітотерапія поволі займає у фармації своє почесне місце. Старші люди пам’ятають недавні часи, коли слова «знахар», «травник» були несумісними із радянським способом життя. У Василькові вчинили «розправу» з відомим чоловіком – фітотерапевтом Павленком: спалили геть усі трави. Хвалити Бога, нині ми повертаємося обличчям до матінки-природи. Олександр Андрійович залюбки заготовляє лікарські трави, ділиться своїми рецептами з усіма, хто звертається по допомогу.