Від допомоги–до спільної участі

П’ять років тому в столиці було започатковано проект, який нині набув загальноукраїнського масштабу. Йдеться про заснування першого недержавного соціального центру мікрорайону, який тоді почав діяти на Оболоні та Виноградарі. Згодом новинка поширилася на інші райони столиці, навіть за її межі. Зараз соціальні центри мікрорайону є майже в усіх регіонах України і всі вони мають назву «Перспектива». Це слово є ключовим для визначення суті діяльності цих організацій. Розкрити її ми попросили одного з ініціаторів їх створення.

– Своїм життям, і особистим, і професійним, я тісно пов’язаний з Оболонню, – каже керівник соціального центру мікрорайону «Перспектива-Оболонь», депутат Київради, член фракції Соціалістичної партії України Володимир Старовойт. –  П’ять років тому, коли ми тільки починали цю велику справу під назвою «Соціальний центр», серед людей панувала атмосфера всезагального розчарування і зневіри, загальної втоми від балаканини і бездіяльності. На всіх рівнях, починаючи від двірника і до керівників установ, відчувалася потреба змін. Адже набридло жити «як прийдеться» за наші ж гроші. Чомусь податки, які ми сумлінно сплачуємо, не відображаються на реальному житті людей. Почастішали звернення людей по допомогу. Тож, у повітрі зависло велике питання «що робити?» Зібралася команда однодумців, вихованих на християнських ідеалах із управлінським та життєвим досвідом, а також бажанням зробити щось корисне не тільки собі, а й людям. Так утворилася Рада Соціального центру. Колектив соціальних працівників сформувався дружний і професійний – усі фахівці мають відповідну освіту. Обрали для роботи один із мікрорайонів Оболоні, розташований на невеликій території, щоб зосередити свої зусилля на проблемах конкретних людей і поступово, крок за кроком, їх вирішувати. Згодом до справи на волонтерських засадах долучилися самі жителі мікрорайону.
Зараз на Оболоні проживає близько 500 осіб та їх сімей, які є волонтерами соціального центру мікрорайону «Перспектива-Оболонь». З-поміж них – люди різного віку, різних національностей та віросповідань, професій та соціального статусу. Проте всіх їх цікавить доля маленької Батьківщини – свого мікрорайону.
Завдяки волонтерам виникло багато суспільно- корисних програм і проектів, народжувалися ідеї, планувалися заходи. З’явилися на світ програми соціального та комунального спрямування. Зокрема – літнього оздоровлення дітей та інвалідів, професійного орієнтування підлітків на базі шкіл мікрорайону, також програми із вшанування ветеранів і увічнення подвигу радянського народу у Великій Вітчизняній війні. Можна назвати також переукомплектування електричних плит дисками (конфорками), надання мешканцям пристроїв для обліку гарячої і холодної води, облаштування місць для охорони житла, ремонт під’їздів та упорядкування прибудинкової території і ще багато іншого.

– Саме завдяки нашим волонтерам, – веде далі Володимир Старовойт, – ми накопичили досить потужний арсенал пропозицій із законодавчого забезпечення численних тем соціального та комунального спрямування. І дуже раді, що знайшли на рівні парламенту розуміння і підтримку з боку наших давніх однодумців – Соціалістичної партії України, чия ідеологія на сьогодні є найефективнішою та адекватною суспільному розвитку країни. Ми розглядаємо Центр як організуючий елемент самоуправління мешканців – від  під’їзду, будинку, до мікрорайону. Наша мета – не постійне роздавання так званої натуральної допомоги, а систематичне і постійне покращення ситуації, налагодження тісної взаємодії між сусідами. Якщо ми допомогли налагодити домашній побут у більш як 800 квартирах багатоповерхівок, відновивши якісну роботу електроплит – це норма соціальної роботи. Якщо допомогли мешканцям облаштувати у під’їзді кімнатку для консьєржа – це солідарний підхід. Отже, наголошую: до вирішення проблеми ми йдемо разом із мешканцями. Напередодні свята соціальних працівників хотів би привітати всіх, хто займається цією нелегкою і часто невдячною справою в державних чи недержавних службах. Вважаю, що праця соціального працівника за своєю вагомістю схожа на працю лікаря чи священика, адже до них тягнуться у найскрутнішу хвилину, із крайньою потребою. І низько вклоняюся всім тим, хто, незважаючи ні на що, допомагає нашим нужденним співвітчизникам долати складнощі сьогодення і робить це з душею. Переконаний, що будувати Європу в Україні допомагають саме такі небайдужі люди, адже в основі цього процесу лежить не економіка, а стосунки  між людьми. В своїй діяльності Оболонський соціальний центр тісно співпрацює з аналогічними  на Виноградарі, Вітряних Горах, в інших районах. І стратегічно, й ідейно, вони діють в одному напрямі. Об’єднавшись, ми можемо реалізовувати все, що задумано, саме те, чого чекають від нас і оболонці, і подоляни й інші кияни.

Загін працівників державного соціального захисту в столиці нині налічує понад 5 тисяч осіб, з яких рівно половина обслуговує самотніх пенсіонерів, інвалідів та малозабезпечених киян на дому. Втім, схоже, державні соціальні працівники мають гідного конкурента. Одначе, мабуть, у справі, яку роблять і ті, й інші, таке поняття як конкуренція не зовсім коректне. Факт створення недержавних центрів соціальної допомоги свідчить про те, що в суспільстві з’явилися люди, котрі можуть не тільки допомогти ближньому, а й подарувати перспективу.