У живих залишилося п’ятеро
Визволення нашої столиці планувалося здійснити з двох плацдармів. Головний – поблизу Великого Букрина, допоміжний – біля Лютежа.
Бої почалися 12 жовтня, втім за п’ять днів під Букрином війська подолали лише 6 кілометрів. Річ у тім, що супротивник чекав удару в цьому місці й зосередив на вузькій ділянці п’ять танкових та механізованих, а також п’ять піхотних дивізій. Проаналізувавши хід боїв, Ставка Верховного Головнокомандування спеціальною директивою 24 жовтня наказала командуванню 1-го Українського фронту нанести головний удар на північ від Києва. Це рішення, як з’ясувалося, було правильним. Але й букринський плацдарм залишився стратегічно важливим.
В лавах тих, хто наступали, були звичайні солдати і офіцери, що складали підрозділи тактичної ланки – взводи, роти, батальйони. Одним із взводів розвідки під час наступу командував таджик лейтенант Саїдкул Турдиєв, який до війни працював у міністерстві землеробства своєї союзної республіки.
...Передові загони військ вийшли поблизу острова Козачого. від правого берега Дніпра, де тримав оборону ворог, його відділяла неширока смужка води, подолати яку було неважко. Тож острів треба було негайно брати. Начальник штабу 342-го стрілецького полку майор Шарафанов наказав готувати човни.
Взвод лейтенанта Турдиєва мав провести розвідку Козачого. Вночі вони повернулися, і не з пустими руками – привели трьох полонених. З’ясувалося, що на острові тільки невеличкі пости гітлерівців. Слід наступати.
Першим переправився батальйон старшого лейтенанта Мєшкова. У передсвітанкових сутінках, після взяття острова, бійці переходили з нього на берег. Звичайно, гітлерівці автоматним вогнем намагалися подавити сили десанту, але плацдарм на правому березі все ж захопили наші. Коли настав день, фашисти отямилися. Надати допомогу батальйону Мєшкова інші підрозділи полку не могли, бо виконували свої завдання.
Утім з часом з’ясувалося, що зробити це таки може взвод лейтенанта Турдиєва, який мав на озброєнні п’ять крупнокаліберних кулеметів. Батальйон, посилений розвідниками, відбивав численні атаки ворога, зокрема і танкові. Більшість оборонців плацдарму було вбито чи поранено, але й ворог зазнав чималих втрат – в бою загинули сотні фашистів.
Коли впав Мєшков, його замінив Турдиєв. Хоча бійці й були приречені, однак гідно вступили в бій. Саїдкул Турдиєв відбивався до останнього набою. За бойовий подвиг йому присвоєно звання Героя Радянського Союзу (посмертно). Полегли смертю хоробрих, визволяючи Київ, і майже всі 800 воїнів 3-го батальйону 342-го полку. В живих залишилося лише п’ятеро…