Столяр з діда-прадіда

Іван Якович Шкляр пишається тим, що в багатьох столичних будівлях – частка його, столяра з діда-прадіда, праці. А ще із гордістю повідав, що передплачує газету «Вечірній Київ» от уже півстоліття. І показав стос квитанцій. Взагалі-то він усю інформацію підтверджує документально.Дитинство– Я, – розповідає Іван Якович, – народився навесні 1925 року. Село моє, рідне і миле, – Ошитки – нині на дні водосховища Київської ГЕС. – Шкляр замовкає на хвилинку, а потім мрійливо продовжує: – Хотілося б іноді...

Приймай нас, життя!

Із фотографії, вміщеній у «Вечірці» 20 років тому, дивляться на нас усміхнені юнаки й дівчата, для яких щойно пролунав останній шкільний дзвоник.Там, у дитинстві, залишилися серйозні уроки, галасливі перерви, дитячі пустощі. Тут, у юності, – одержання найважливішого документа – атестата про середню освіту, путівки в життя.«Прощай, школо», – із сумом зітхають випускники, але тут же з радістю й гордістю додають: «Здрастуй, нове життя! Приймай, майбутнє, нас, молодих, сповнених сил та енергії,...