Живемо не лише серед «правильних»

Суспільство звикло до «правильних» людей, тож не завжди погоджується прийняти тих, кого покарало не лише життя, а й суд. Тому актуальною проблемою нині стала реабілітація тих, хто повернувся з місць позбавлення волі або ж відбуває покарання умовно.

Директор Київського міського центру соціальних служб для молоді Костянтин Шендеровський зауважив, що суспільство до колишніх в\'язнів ставиться здебільшого зневажливо. «За опитуваннями громадської думки, майже кожен четвертий киянин за те, аби до них застосовували жорстокіші заходи й ізолювали від суспільства», – наголосив він. Не завжди приймає громада й засуджених умовно: відмовляють у працевлаштуванні, наданні медичної допомоги тощо. Мабуть, побоюються статистики, за якою кожен третій, звільнений з місць покарання, рано чи пізно знову потрапляє за ґрати. І це й не дивно, бо майже 60 відсотків злочинів на рахунку осіб, які ніде не навчалися, не працювали і не мали сім\'ю. «За таких обставин кожен третій неповнолітній і кожна друга молода людина нині повертаються з місць позбавлення волі в нікуди», – зазначив пан Шендеровський.

На початку минулого місяця на обліку в територіальних відділах та секторах кримінально-виконавчих інспекцій столиці перебувало більш як 5 тисяч засуджених умовно. 60 відсотків із них – особи віком від 18 до 35 років. Аби допомогти їм і тим, хто повернувся з ув\'язнення, в столиці працюють соціально-психологічні консультативні пункти, що надають безплатну кваліфіковану педагогічну, юридичну та психологічну підтримку. За словами пана Шендеровського, протягом цього року консультпункти охопили 34 відсотки неповнолітніх та молоді, які повернулися з місць позбавлення волі та яким призначено альтернативні види покарань (для порівняння: 2004 року – лише 4 відсотки). Окрім цього, в столиці розроблено й спеціальні програми, що допомагають адаптуватися до «нового життя» не лише колишнім зекам, а й їхнім батькам, більшість з яких відмовляються від своїх чад. Із червня цього року почала діяти «Школа соціальних знань для батьків, діти яких перебувають у виховних колоніях».