Поїхали на оздоровлення й… зникли
Цього року завершується термін дії другої комплексної програми запобігання торгівлі людьми. До її реалізації залучено відповідні державні відомства та установи, а також міжнародні й вітчизняні неурядові організації. Однак ця проблема для України й досі надзвичайно гостра та болюча. Вона нівечить долі, підриває моральні засади суспільства й здоров’я нації, знищує віру в добро й розпалює ворожнечу між людьми. З вуст колишніх сексуальних рабинь, яким удалося вирватися з тенет своїх кривдників, чуємо шокуючі спогади. Більшість із них не бачать сенсу життя, не знають, як позбутися згадок про жорстоке знущання. Лише дехто знаходить сили, щоб жити далі, народжувати дітей і дивитися без остраху та огиди на чоловіків.
Продають і ненароджених дітей
Торгівля людьми – злочин в кілька етапів – від викрадення людей до їх продажу. Жертв використовують для підпільної праці, в секс-індустрії, як донорів для трансплантації органів тощо. Найнезахищеніші – жінки та діти. За оцінками міжнародних експертів, загальна кількість жінок і дітей, що продаються в рабство щороку в усьому світі, досягла мільйонної позначки. Міністр у справах сім’ї, молоді та спорту Юрій Павленко на міжвідомчій координаційній раді назвав нову тенденцію цього явища – вивезення вагітних жінок за кордон із метою продажу їхніх майбутніх дітей. У гіршому ж випадку їх використовують як донорів. В Україні цей злочин набуває нечуваних масштабів. Жінки й діти з різних міст і сіл продають себе за копійки, потрапляють до рук сутенерів і…
За 7 місяців утричі більше справ
Відповідно до першої програми в Україні проводили широкі інформаційні кампанії та вивчали ситуацію. А от у другій, розрахованій на 2002-2005 роки, було визначено конкретні завдання щодо відпрацювання механізмів викриття злочинців та їхнє покарання, надання допомоги потерпілим.
– Останнім часом ми доклали чимало зусиль, аби захистити наших людей від продажу за кордон, – підкреслив Юрій Павленко. – Про це ганебне явище почали говорити вголос. Водночас напрацювали певні законодавчі акти. В результаті маємо запобіжну Комплексну програму. Передбачаємо переслідування торгівців, захист та реінтеграцію жертв. У регіонах створено постійно діючі комісії з питань координації роботи запобігання торгівлі людьми. До них входять як державні, так і громадські організації.
Цього року виявлено 261 факт торгівлі людьми, що втричі перевершило показник за аналогічний період минулого року. До України повернуто понад 300 потерпілих та припинено діяльність 28 організованих злочинних груп. Непокоїть той факт, що в 10 відсотках кримінальних справ, порушених за статтями 149 та 330 ККУ, фігурують неповнолітні.
Юрій Павленко нагадав: аби українці краще знали про таку небезпеку, для них розробили навчально-методичні посібники. Серед молоді також розповсюджують листівки, пам’ятки, додаткові видання, спрямовані на запобігання торгівлі людьми. Діє безплатно всеукраїнська дитяча гаряча лінія, консультанти якої співпрацюють з іншими неурядовими організаціями. Для тих, хто збирається виїхати за кордон, за підтримки ОБСЄ запроваджено загальнонаціональну безплатну телефонну гарячу лінію, де працюють консультанти Міжнародного правозахисного центру. У столиці та в шістьох областях України додатково діють гарячі лінії, роботу яких забезпечують регіональні неурядові організації.
Протягом першого півріччя 2005 року послугами державної служби зайнятості скористалися 1 мільйон 92 тисячі жінок. Із них 284 тисячі працевлаштовано.
Найгостріша проблема, пов’язана з наслідками торгівлі людьми – реінтеграція жертв. У більшості жінок, які повернулися на Батьківщину – порушення психіки, різні статеві захворювання, а також безпліддя.
– Потерпілі можуть отримати допомогу через мережу центрів реабілітації та реінтеграції, міжнародної організації еміграції, Державної соціальної служби, відповідні центри соціально-психологічної допомоги. Діяльність цих закладів спрямована на забезпечення соціальної, медичної та психологічної допомоги. До розв’язання цих проблем залучено неурядові організації. Зокрема до проведення соціологічних досліджень, організацій професійного навчання, сприяння працевлаштуванню, розвитку підприємницької діяльності та проведення просвітницької роботи, – зауважив Юрій Павленко.
Українців не допускають до українців
Уповноважена Верховною Радою з прав людини Ніна Карпачова зазначила, що подолати це явище поки що, на жаль, не вдається.
Ніна Іванівна пригадала 1998 рік. Тоді в Україні тільки-но почали виявляти факти цього ганебного явища. Варто пригадати так звану тернопільську справу. Правоохоронці намагалися запобігти вивезенню наших дітей-сиріт на оздоровлення за кордон. Із 126 дітей 36 так і не повернулися. Їхня доля невідома й досі.
До того ж у нас фактично немає відповідного контролю за дітьми-сиротами, яких усиновлюють іноземці.
– Коли в американській родині на прізвище Хант було вбито дівчинку, котру удочерили, я одразу поцікавилася в Міністерстві закордонних справ, чи випадково в тій родині нема когось з України, – каже Ніна Іванівна.
За допомогою розслідування з’ясували, що саме в цій родині є дівчинка з Рівненщини. Людина, яка виконувала на той час обов’язки посла в США, повідомила, що цю дитину передали в притулок, але українських дипломатів туди не пустили. Незважаючи навіть на те, що всі діти-сироти з України, яких усиновлюють іноземні громадяни, зберігають українське громадянство. У положенні про усиновлення зазначено, що іноземні родини повинні давати нотаріально засвідчене зобов’язання про те, що вони будь-коли дозволять українським дипломатам відвідувати наших дітей…
* * *
Гіркий досвід українських дівчат за кордоном, на жаль, майже нічому не вчить наших співвітчизниць. За даними соціологів, третина опитаних молодих жінок прагне за будь-яку ціну потрапити в омріяний рай і отримати там прибуткову роботу, навіть якщо це загрожуватиме їхньому життю. Нерідко з уст правоохоронців можна почути нарікання, що під час роботи вони фактично рятують долі жінок, перекриваючи черговий канал відправлення, а опісля обурені заробітчанки пишуть на них скарги, що, мовляв, ті порушили їхні права та перешкодили поїздці за кордон. Звісно, зрозумілі й причини, що женуть на пошуки щастя на чужину – злидні, безробіття та низький рівень правової обізнаності… Виходить замкнене коло. Але варто також пам’ятати, що нова влада обіцяла 5 мільйонів робочих місць. Спливає час. Українці все чекають, коли ж нарешті матимуть змогу працювати, реалізовувати свій потенціал.