Книга скарг – у райкомі партії?

«Застосування пропорційної виборчої системи на місцевих виборах за умови закритих списків кандидатів від партій є прямим порушенням принципів місцевого самоврядування та обмеженням конституційних прав територіальних громад», – заявив на прес-конференції Павло Кругляковський, політичний аналітик агенції «Мартін груп».

За словами Володимира Полякова, експерта цієї агенції, пропорційна виборча система на місцевих виборах в умовах нерозвиненості партій у регіонах призведе до зникнення персональної підзвітності депутатів перед виборцями. «За Конституцією України депутат місцевої ради представляє територіальну громаду, а не партію, – каже Поляков. – Скажімо, в будинку немає води. До якого депутата мешканцям йти зі скаргою? Мабуть, як колись, – у райком партії!»
На думку Тараса Березовця, директора агенції «Мартін груп», кожна парламентська партія, аби зберегтися при владі, робить під себе виборче законодавство, маніпулюючи його положеннями. От і нині парламентарії з фракції «Єдина Україна» Богдана Губського пропонують запровадити дискримінаційну норму: розподіл мандатів місцевих рад проводити лише між представниками тих партій, які подолали бар’єр до парламенту. Прихильники цієї норми стверджують, що таким чином можна буде запобігти узурпації певними партіями влади в регіонах, не дати розколоти Україну за партійною ознакою. Проте це неправда. Адже, приміром, Компартія, яка претендує на переважну більшість, скажімо, у Верховній Раді Криму, матиме її. Бо, як свідчать соцопитування, КПУ подолає бар’єр і до Верховної Ради України. Аналогічну перемогу на сході здобуде Партія регіонів, у центрі – СПУ, на заході – БЮТ і НСНУ. Україна однаково матиме регіональне міжпартійне протистояння, навіть якщо до місцевих рад на сході «не пустять» ліворадикалів, а на заході – націоналістів.

Утім, і без цієї норми нинішнє виборче законодавство про місцеві вибори може спричинити ситуацію, коли склад районних рад у регіонах формуватимуть дві-три партії лише в силу того, що у інших партій відсутні осередки на відповідному рівні. Показовим прикладом неготовності України до пропорційних виборів із закритими списками є політична ситуація у ряді областей, зокрема в Херсонській, Сумській, де, за даними Лабораторії законодавчих ініціатив, місцеві організації окремих «провладних» партій утворилися на базі Партії регіонів та СДПУ(о).

Експерти «Мартін груп» прогнозують широке застосування адмінресурсу на цих виборах. Павло Кругляковський наводить приклад: «Роман Безсмертний очолив виборчу кампанію НСНУ, курирує створення списків на місцевих виборах і водночас очолює ще й регіональну політику на урядовому рівні».

Політологи прогнозують боротьбу за адмінресурс, адже керівники місцевих виконавчих влад належать до різних партій. Через жорсткі обмеження на агітацію у ЗМІ, великий потік компромату спрямовуватиметься через Інтернет, що не має статусу ЗМІ. Крім того, закон про місцеві вибори дозволяє агітацію за 30 днів до дня голосування, а закон про вибори ВР – з моменту реєстрації партій-кандидатів, тобто навіть за 4 місяці. Однак ці вибори проводяться в один день, а переважна більшість партій балотуватимуться і до місцевих рад, і у парламент. Утім, неофіційна агітація вже почалася, та ніхто ж не знає, куди той чи той біг-борд пропонує обрати «його» партію – до місцевих рад чи у парламент. Між двома законами є й інші суперечності щодо агітації, формування виборчих фондів тощо, які сприятимуть, на думку експертів, «тіньовому» фінансуванню виборів. За прогнозами «Мартін груп», малі партії витратять на вибори кілька десятків мільйонів доларів, а великі – до двохсот мільйонів. Тарас Березовець вважає, що у кілька разів зросли розцінки навіть… на передвиборні скандали. За його словами, десятки мільйонів було потрачено, зокрема, на бійку на Хрещатику 15 вересня. Березовець не назвав спонсорів конфлікту, зазначив лише, що «це була сторона, яка не представляла УПА».