Альфред КУХАРЄВ: музика спогадів звучить…

Київська квартира піаніста-концертмейстера народного артиста України Альфреда Кухарєва – це своєрідний домашній музей, де можна пройти дорогами музичного життя України 1950 – 2000-х років. Афіші, концертні програми, фото зіркових артистів… Бо ж 80-річний киянин Альфред В’ячеславович уже шістдесят років – за фортепіано, на найпрестижніших сценах світу.

Юрій Гуляєв познайомив з Пахмутовою

Приводом для цієї розмови став його ювілейний вечір у Національній філармонії України, де примою, першою особою, був концертмейстер Альфред Кухарєв.
Хоч у «музичному дуеті» співак – концертмейстер прийнято: попереду завжди співак-соліст, а концертмейстер – то лише акомпаніатор. Але ж саме він – «майстер концерту». Бо хто ж найтонше вловить настрій свого партнера-співака, поведе його хвилями музики, підтримає і багато в чому задасть тон, буде другом і ангелом-охоронцем…

Багато років Кухарєв був музичним партнером народного артиста СРСР Юрія Гуляєва. Скільки концертів разом провели в Києві і скільки міст об’їздили… Пам’ятні концерти 60-х у Сєвєродвінську, Архангельську.

…Просто й свіжо лине зі сцени романс Чайковського «Средь шумного бала». Настрій Гуляєва швидко змінюється, і вже слухачів захоплює його яскравий темперамент, коли заспівав пісню Блантера «Кони звери», за нею – «Серенаду Дон Кихота» Кабалевського. І знову лірика – «Давній наспів» Рожавської… Тоді виступав і квартет «Явір» – слухачів-архангельців захопили не тільки «Берези» Фрадкіна, а й наша українська «Тихо над річкою».

Про цей концерт емоційно писала «Правда Севера». Газета зауважила: «Слід відзначити дуже хороший акомпанемент усього концерту піаністом Альфредом Кухарєвим і сольне виконання ним «Фантазії на теми пісень українського композитора Платона Майбороди».

Часто бував у Юрія Гуляєва вдома, у його квартирі на вулиці Пушкінській.

– Юрій Олександрович розпочинав репетицію із «третього заходу», – пригадує Альфред В’ячеславович. – Бралися за новий твір – Гуляєв казав: «Зіграй!» Потім просив: «Зіграй і заспівай». А за третім разом співак уже сам заводив мелодію своїм м’яким, широкого звучання баритоном.

Одного разу Гуляєв зателефонував:

– Чекаємо на тебе. Приїхала Пахмутова.

Юрій приятелював з Олександрою Пахмутовою, виконував багато її пісень. Тоді, у нього вдома, ми обговорювали програму авторського концерту Пахмутової, що мав відбутися у Київській філармонії 25 лютого 1970 року.

Партію фортепіано почергово виконували і сама автор, і Альфред Кухарєв. У тому концерті брали участь хор та Симфонічний оркестр Українського радіо і телебачення. Співали Юрій Гуляєв, Лариса Остапенко, Костянтин Столяр… До зали лилися популярні тоді «Дівчата танцюють на палубі», «Зірка рибалки», «Старий клен», «Обіймаю небо»… Завершувала програму неперевершена «Ніжність» у виконанні Гуляєва.

Був на концерті й чоловік Пахмутової Микола Добронравов, багато ж бо пісень – на вірші його та Гребенникова. На згадку про той вечір – програма концерту з портретом Пахмутової та її автографом: «Альфреду з величезною подякою».

А «Нью-Йорк Таймс» писав…

Віртуозні й задушевні мелодії фортепіано з-під чутливих рук Альфреда Кухарєва у дуеті з партнерами-співаками зворушували найпрестижніші концертні зали світу – Карнегі-холу і Нью-Йоркської філармонії, концертний зал Президентського палацу в Гельсінкі, концертні зали у Сан-Дієго і Ванкувері, Києві, Петербурзі, Москві, Тбілісі, Душанбе, Баку… Зіркові прізвища співаків, акторів, музикантів, яким акомпанував під час аншлагових концертів, не вмістиш на одному аркуші: Євгенія Мірошниченко, Іван Козловський, Дмитро Гнатюк, Костянтин Яницький, Георг Отс, Махмуд Есамбаєв, Микола Кондратюк, Володимир Ілляшевич, Юрій Тимошенко і Юхим Березін (Тарапунька і Штепсель)… Працював зі славетними диригентами: Стефаном Турчаком, Натаном Рахліним, Костянтином Симеоновим… З композиторами Георгієм та Платоном Майбородами, Ігорем Шамо, Олександром Білашем, Арамом Хачатуряном, Василем Соловйовим-Сєдим…

– Дуже людяний, гармонійний дует мали із видатним тенором Анатолієм Солов’яненком, – пригадує. – Великий співак був чуйним та уважним не тільки на сцені, а й у житті, у ставленні до мене як колеги по сцені. У побуті Анатолій Борисович був дуже охайним і акуратним. Займався гімнастикою – хоч би де ми перебували на гастролях, щоранку по 10 хвилин стояв на голові. То в нього – як ранкова зарядка. Казав, що це – для кращого кровообігу. Сценічні ж спогади про Солов’яненка – знімки під час концертів, газетні рецензії.

Пам’ятна співпраця концертмейстера і з народною артисткою СРСР Белою Руденко. Про її тріумфальний сольний концерт 1968 року в США – у Карнегі-холі та в Нью-Йоркській філармонії, де Кухарєв був акомпаніатором, має і власний спогад, і рецензію із «New York Times» від 22 січня 1968-го.

– У Нью-Йорку ми зустрічалися тоді з колегами-музикантами, професорами, які вже слухали-переслухали різних світових зірок. Ми бачили їхній вишкіл, обізнаність із світовою класикою, – розповідає. – Перед першим концертом у Нью-Йоркській філармонії, де зал – на 2,5 тисячі слухачів, Бела Андріївна дуже хвилювалася, хрестилася. У США виступала вперше, її там не знали, як і загалом нашу Україну.

Та що було після концерту! Зал шаленів, слухачі аплодували хвилин п’ятнадцять. «Сенсаційний успіх Бели Руденко» – так «Нью-Йорк Таймс» написала наступного дня про концерт співачки Київської опери. А «Нью-Йорк Пост» радив організатору концерту С.Юроку дати її повторний виступ.

Зал філармонії тоді був майже повний, співачку слухали понад 2000 американців. Найбільше враження від арії Цариці Ночі з «Чарівної флейти»: Бела Руденко проспівала її з такою майстерністю і такою чистотою інтонації на високих нотах, що зал затремтів від оплесків.

«Пані Руденко привезла акомпаніатора з собою. Альфред Кахарєв майстер своєї справи й акомпанував пречудово. Це справді був тріумфальний дебют», – писала «Нью-Йорк Таймс».

Для Любові Орлової імпровізував у 15 років

Піаніст Альфред Кухарєв ще й неабиякий майстер імпровізації. А спонукала до цього юного Альфреда, 15-річного учня Краснодарського музичного училища, відома кіноактриса Любов Орлова. Було то 1941 року. Пригадує, як директор покликав його, бо ж зателефонували з райкому, щоб прислав одного з найкращих учнів, який акомпанував би Любові Орловій під час її зустрічі з глядачами. Коли актриса поклала перед Альфредом аркуш з нотами Ісаака Дунаєвського «Пісня про Волгу», побачив – там лише мелодія, без акомпанементу. Тож сам почав підбирати акорди – імпровізував.

У тяжкі роки війни, вже закінчуючи училище 1945-го, мав честь під час концерту в Краснодарі бути весь вечір на сцені зі співачкою Клавдією Шульженко. Акомпанував-імпровізував і їй, коли співала «Синий платочек», «Давай закурим».

– Пісень дванадцять виконували тоді, – пригадує Кухарєв.

Роки життя в Краснодарі, куди 1938 року переїхала родина з Донбасу (батько В’ячеслав Іполитович – заступник керуючого трестом «Кадіїввугілля», жахливого 1938-го, уникаючи сталінських арештів, змушений був терміново залишити Україну), пам’ятні і захопливою роботою – керував джазовим оркестром при місцевому медінституті. Там зустрів і найпам’ятніший у своєму житті 20-й рік народження. Напередодні, 8 травня, студенти з оркестру запитали, який подарунок хотів би іменинник. Альфред відповів: «Перемогу!». Наступного ранку, 9 травня, його розбудили оркестранти: «Перемога! Війни вже нема». Альфред розридався.

У тому ж таки училищі йому потрапила до рук газета, де прочитав оголошення Київської консерваторії про набір студентів… І того незабутнього 1945-го він став студентом. Відтоді – назавжди в Києві. Місто над Дніпром не проміняв на жодне інше, як і Національну філармонію, в якій працює шостий десяток років.

І ще про музей. За афішами кінотеатрів – яскраві роки співпраці Кухарєва на кіностудії імені О.Довженка з відомими режисерами, поміж яких і Сергій Параджанов, і Віктор Івченко. Розучував з акторами пісні, які мали звучати у фільмах, за його участю озвучено 20 кінострічок. Поміж них такі відомі, як «Тіні забутих предків», «Роман і Франческа», «Ключі від неба», «Гадюка», «Доля Марини», «Кров людська – не водиця». Сергій Параджанов часто просив його і просто так пограти на фортепіано класику, «для настрою».

А скільки афіш і концертних програм, абонементів розповідають про авторські вечори композиторів Олександра Білаша, Ігоря Шамо, братів Георгія і Платона Майбород, незабутні концерти кількох поколінь українських співаків за участю концертмейстера Альфреда Кухарєва. Одна з останніх афіш – від 20 жовтня цього року з його ювілейного вечора, де, до слова, звучали і прем’єри трьох пісень на музику Кухарєва – «Ave Mаria», «Не відлітайте, лелеки», «Лебедина вірність». Авторських пісень, задушевних, на українському мелосі, в нього півтора десятка. Співпрацює з поетами Ганною Чубач, Неллі Оксамитною, Мариною Свириденко, Миколою Луківим. А розпочався вечір піснею про наше рідне місто – «Дніпровський вальс» І.Шамо у виконанні Валентини Матюшенко й завершився піснею «Києве мій!», яку разом з народним артистом Олександром Василенком співали всі учасники концерту в супроводі ансамблю «Рідні наспіви». Партію фортепіано виконував звичайно ж Альфред Кухарєв.