Бий своїх, аби чужі боялися?
Дійство, що розігралося вранці 14 жовтня цього року біля територіального відділу міліції №1 Деснянського райуправління, скоріш нагадувало зйомки гостросюжетного бойовика. Близько 8-ї ранку до приміщення ТВМ №1 увірвалися озброєні працівники Департаменту внутрішньої безпеки МВС та підрозділу спецпризначення «Сокіл» і, підганяючи прикладами автоматів та «демократизаторами» шістьох оперуповноважених карного розшуку, виштовхали їх на вулицю.
Натовп спостерігачів, який зібрався за лічені хвилини, в один голос зойкнув і затамував подих. Діти, угледівши, що «в’яжуть ментів», гуртом висипали зі школи…
– Це затримання, – розповідає адвокат одного з підзахисних оперативників Микола Дмитрук, – відбувалося без жодного натяку на законність. У оточенні працівників ДВБ шістьох чинних працівників міліції у грубій формі виштовхали на вулицю, відібрали особисті речі, не дотримавшись цієї процедури належним чином. При цьому, нічого не пояснивши, позривали погони, наділи наручники і протримали просто неба більше п’яти годин. Саме ж процесуальне затримання було зафіксовано лише о 8-й годині вечора. Стосовно ж захисту, на який має право будь-який громадянин із перших хвилин після затримання і який передбачено Кримінально-процесуальним законодавством, то адвокатів було повідомлено про це затримання лише наступного дня. Не було допущено до приміщення ГУМВС в м.Києві і працівників «швидкої» допомоги, які приїхали за викликом рідних, котрі спостерігали оті нецивілізовані дії працівників служби внутрішньої безпеки. Рідним також ніхто і нічого не пояснив. Наступного дня, вже 15 жовтня, і адвокати, і родичі так само не дізналися нічого конкретного. Нас, як і напередодні, нікуди не впустили. Вдалося лиш здалеку побачити декого із затриманих, які мали, заявляю з повною відповідальністю, ознаки застосування проти них фізичного впливу. «Швидку» допомогу було викликано знову і, як і напередодні, до підзахисних медиків не впустили. У цей же день рідним затриманих повернули форменний одяг. Місцями він був пошкоджений, відірвані погони. Тож можна зробити висновок, що з чинних працівників міліції, щодо яких ще не ухвалено жодного вироку суду, погони просто зривали, чим принизили честь та гідність усіх правоохоронців України. 16 жовтня і захисники, і родичі знову приїхали до столичного міліцейського управління. Одначе й цього разу поспілкуватися з тими, хто мав стосунок до затримання, не вдалося. Без відповіді лишилося і клопотання про проведення медичної експертизи щодо наявності тілесних ушкоджень у затриманих. Не повідомили також, у якому суді Києві розглядатиметься подання про обрання міри запобіжного заходу нашим підзахисним.
– Лише по обіді, вже 17 жовтня, – продовжує захисник, – вдалося встановити, що розгляд вищезгаданого подання відбудеться у Печерському райсуді столиці. Увечері ж шістьом працівникам ВКР ТВМ було обрано запобіжний захід утримання під вартою у Київському СІЗО № 13 Держдепартаменту з виконання покарань. Таке рішення було ухвалене, незважаючи на те, що затриманим не пред’явили жодного звинувачення. Це, якщо коротко, про затримання.
Нині ще всім шістьом інкримінують статтю – 364 ч. 3 Кримінального кодексу, під яку начебто підпадають їхні дії. Це – за заявою однієї громадянки. Стаття дуже серйозна – перевищення службових обов’язків, вимагання грошей. А хто ж така заявниця? Жінка, в якої затримані оперпрацівники арештували сина-наркомана…
Коли колектив правоохоронців Деснянського райуправління звернувся до суду, аби стосовно затриманих не обирати міру запобіжного заходу – взяття під варту, – суд відмовив, прийнявши за істину лише припущення сторони обвинувачення.
Нині правоохоронці Деснянського райуправління переживають справжній шок. Адже арештовані колеги працювали, не шкодуючи ані сил, ані часу над розкриттям злочинів та для запобігання їм. Минулого року саме ця група затримала маньяка, який знущався над жінками в ліфті. До суду «дійшов» і наркодилер, що пропонував чималого хабара, аби оперативники «закрили» очі на його «діяльність». За розкриття 49 крадіжок мобільних телефонів одного з хлопців преміювали аж... 40 гривнями. Вдячний хлопцям і відомий співак Віктор Павлик, у якого з машини зловмисники поцупили речі. Ця ж опергрупа їх знайшла і повернула законному власнику.
– Про затримання чоловіка та його колег, – сказала в розмові з нами Ольга, дружина одного з оперативників, – мені одразу ж зателефонували з ТВС № 1 і вже близько 10-ї ранку я була у відділі міліції. У цей час у кабінетах проводили обшуки, всі оперпрацівники – закуті у наручники. До них нікого не підпускали й нічого не пояснювали. Речі чоловіка – техпаспорт, ключі від квартири, мобільний телефон – вилучили, не оформивши цієї процедури, як того вимагає закон. Опечатали також авто, що належить братові чоловіка і яким він користувався. О 12-й годині, після того, як його відвезли до Головного управління МВС України в м.Києві, я поїхала туди, щоб з’ясувати, з яких причин чоловіка затримали. Мене ж, звичайно, до нього не впустили, а коли я попросила хоч якихось роз’яснень, працівник ДВБ грубо штовхнув мене, наказавши негайно залишити приміщення їхньої служби, ще й пригрозив: якщо я не зроблю цього одразу ж, заведе мене до кабінету і там зробить таке, після чого у мене більше ніколи не виникне жодного бажання щось з’ясовувати. Я кажу про це з цілковитою відповідальністю, запам’ятала цю службову особу, до того ж усе це відбувалося при свідках. Наступного дня все ж удалося побачити і чоловіка, і хлопців. Але, Господи, що то було за видовище! Один ледь пересував ногами, в іншого опухло обличчя, у третього – лице пожовтіло.
– Окремо треба сказати і про суд, – продовжує Ольга, – який у прямому розумінні блокували люди у формі, не пропускаючи до приміщення ані родичів, ані захисників. Я хоча й працівник правоохоронної системи, та ніколи й не здогадувалася, що цей вельмишановний заклад перебуває під юрисдикцією ДВБ… Нині нам кажуть, що затримані – всі злочинці, за ними стежив певний підрозділ півроку і таке інше. Тоді постає цілком законне запитання: чому ж їх не схопили на гарячому? Невже досвідчені опери за такий значний проміжок часу не відчули б, що за ними стежать? Приміром, я не оперативник, але помітила – останнім часом за мною ходить чоловік. Не скажу, що робить це професійно. Супроводжують і близьких інших затриманих. Та хоч би як там було, хто дозволяє проголошувати злочинцем без рішення суду? І врешті-решт, де вилучені речі? Я говорю це тому, бо знаю, якщо стаття, яку їм зараз інкримінують, лопне, як мильна булька, то будьте впевнені, вигулькне інша. Не здивуюся, якщо завтра у когось із затриманих удома «знайдуть» наркотики, зброю чи ще щось страшніше. Певно, хлопці перейшли дорогу дуже серйозним людям, які зробили усе, аби ізолювати їх. Ми звернулися до пані Карпачової, сподіваємося, там розберуться, не допустять принаймні більше знущань. Але найбільш шокує навіть не Те, що робили працівники внутрішньої безпеки, а Як вони це робили…
Прокоментувати затримання оперів Деснянського райуправління міліції ми попросили голову Комітету ВР з питань боротьби з організованою корупцією і злочинністю Володимира Стретовича, котрий володіє матеріалами цієї справи.
– Як відомо, Департамент внутрішньої безпеки МВС України підпорядковується безпосередньо пану Луценку. І він, мабуть, повинен був би знати про дії своїх підлеглих. А вони, до речі, не завжди адекватні, на жаль. У більшості випадків ці молодці діють, як жорстокі, бездумні агресори. Бо їм дається команда, і вони її справно виконують. Цього не повинно бути в правовій, цивілізованій державі. Про це якраз свідчить і відповідна резолюція ПАРЄ за номером 466 від 5 жовтня цього року. І наостанок. Обурює й інший факт: погони з офіцера можна зняти тільки за рішенням суду. Проте і в цій ситуації горе-бійці діяли протизаконно, зриваючи погони з оперуповноважених…
На одному з недавніх брифінгів міністр МВС тричі наголосив на тому, що рука, яка отримує хабара, честь віддавати не може, і обіцяв боротися із хабарництвом. А чи знає він, у який спосіб здійснюють цю боротьбу? Із огляду на це хочеться спитати щодо іншої руки, що чинить самосуд, виносить вердикт, не чекаючи ані закінчення слідства, ані рішення суду?
Ми готові надати слово міністру внітрішніх справ Юрію Луценко, аби з приводу цієї проблеми він висловив свою думку.