Недоторканність – термінологія тоталітарних часів

Під час останньої сесії Київради депутати Юрій Зубко, Андрій Кобринський, Дмитро Гуленко, Кіндрат Гіщак та Олександр Кулик подали заяву на ім’я міського голови, в якій повідомили, що відмовляються від депутатської недоторканності, яку введено для депутатів місцевих рад Законом «Про внесення змін до Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», оскільки, на їхню думку, введення такої норми  антиконституційне, бо перед законом усі мають бути рівні.

Прокоментувати ситуацію ми попросили юриста – депутата Київради Володимира Головача.

– Питання недоторканності – це термінологія тоталітарних часів, – зазначив Володимир Володимирович. – Тоді радянському народу казали, що президент, депутат, суддя, прокурор – усі ті посланці у владу від Компартії є безгрішними і тому недоторканними. У світовій суспільній практиці зовсім інші поняття і розуміння таких речей. І тому ця дискусія, підігріта нині виборчими перегонами, вводить людей в оману. Ми маємо знати, що є дипломатичний імунітет і певний захист відповідних представників влади. У багатьох країнах світу існує тільки захист від притягнення депутатів до карної відповідальності за висловлювання у парламенті. А цивільну відповідальність ніхто не скасовував, тому що під час таких висловлювань може бути образа. Тож треба говорити не про недоторканність, а про особливу процедуру притягнення до відповідальності. Саме тому Українська партія «Єдність», підтримана з’їздом депутатів місцевих рад, трактує це питання так: замість інституту недоторканності має діяти особлива процедура притягнення до відповідальності. У чому вона полягає? Приміром, для президента існує процедура імпічменту. Відповідно депутати Верховної Ради, судді, прокурори не повинні бути недоторканними, але процедура своєрідного «імпічменту» і для них має бути. Так само щодо депутата місцевої ради.