Як справи - Київ

Літо попрощалося веселкою

Четверговий день добігав кінця. Жовте листя де-не-де встеляло собою почорнілу від дощів землю. Повітря ще не просякло холодом, як для осені було незвично тепло. Але синоптики вже попередили: чекайте в п’ятницю на сніг. Не вірилося...Аж ось сонце швидко покотилося до західного обрію, і звідти почали насуватися важкі хмари. Поки що нерішучо вони затуляли світило. Проте воно не здавалося стихії і знаходило сині віконця чистого неба, аби кинути на землю свої живільні промені. Десь над Пущею-Водицею...

У білій сорочці. За плугом

Якось на самісінькому початку 80-х, пригадую, з хвилюванням прочитала в телевізійній програмі на суботу анонс: «Літературно-пісенна композиція «Мати сіяла сон» на вірші Бориса Олійника. Так мені впам’ятку це, як ми з чоловіком спішили зі свого города з приміських Музич на далеку тоді Оболонь (метро ще, звісно ж, не було), аби заспіти на передачу. Ми слухали «Пісню про матір», а сльози чомусь безборонно капали на рушник, вишитий маминими руками. Ми молоді тоді були, а наші мами ще огортали нас...