«Яка нині ситуація з туберкульозом у Києві?» – запитали ми заступника голови Київської держадміністрації Валерія Бідного.
– У столиці близько 12 тисяч хворих на туберкульоз, які перебувають на диспансерному обліку, – відповів Валерій Григорович. – Цю хворобу за місяць чи навіть два-три не вилікуєш. Але стверджувати, що в Києві повною мірою виконується програма боротьби із сухотами, не можу. Тим паче, останнім часом ситуація ускладнилася: збудник недуги – паличка Коха – набула резистенції (тобто нечутливості до ліків), тому потрібна нова технологія підходу до виявлення і особливо придбання препаратів для лікування туберкульозу.
Тут два аспекти. Перший – як своєчасно й ефективно виявити сухоти. І другий – яка матеріально-технічна база у протитуберкульозних закладах. Із своєчасним обстеженням, диспансеризацією, проведенням флюорографічних та рентгенологічних досліджень у столиці справи непогані. Наступного року плануємо поліпшити матеріально-технічну базу протитуберкульозних закладів: для дорослих у Дарницькому районі та Гостомелі, дитячого – в Пущі-Водиці.
Дещо ускладнився і процес лікування. Раніше протисухотними препаратами міські лікарні забезпечувала столична влада, потім Міністерство охорони здоров’я централізувало цей механізм. Київ зумів створити певний запас ліків, але проблем вистачає.
На жаль, люди різні, й не всі хворі на туберкульоз особливо із соціально зубожілих верств, прагнуть активно лікуватися, дехто збайдужів до свого здоров’я. Аби заохотити їх звертатися до лікарів, за медикаментами, обіцяємо разом із ліками давати й продуктові набори.