Ні, це була не просто фантазія на одвічну тему – «зло» і «добро», «чорне» і «біле» або «фізики» й «лірики» – якщо вже ближче до наших реалій… У студентському середовищі 70-х років минулого століття цей вірш, чи, може, притча, чи, може, ціла поема Бориса Олійника про Поета, в якого гроші завелись, заволоділа умами і серцями, ледь устигнувши з’явитись у друці. Якийсь виклик відчувався у, здавалося б, звичайному ямбі, в підкреслено неточних римах («облислі» – «облиште!»), у цьому пронизливо щирому...