Займайте чергу за Мазепою й Хмельницьким
Нам треба створити при Президентові України консультаційну раду не з мовної політики, не з захисту української мови, а з розвитку державної мови України. І це було б ознакою морального й політичного обличчя нової влади.
Що таке 4 мільйони в проекті Держбюджету на розвиток української мови? Це сучасні тридцять срібняків, за які продаємо, на догоду політичній кон’юнктурі, ідеали нашої національної революції.
У нас немає політичної волі. Чиновники вищого рангу ігнорують рішення Конституційного суду України від грудня 1999 року, яке зобов’язує всі державні інституції користуватися тільки державною мовою.
Недавно я як член іноземної колегії побував на Загальних зборах Російської академії наук, де збиралася вся еліта Росії. Ректор Санкт-Петербурзького університету доповідав про роль і значення російської мови в житті суспільства і російської держави. Хіба це не приклад для наслідування?
Наголошуючи на важливості державної мови, ми постійно «витягуємо» з минулого то Мономаха, то Ярослава Мудрого, то Мазепу, то Богдана Хмельницького… А кого із сучасних державних і політичних діячів можемо поставити в цей ряд? Бо однієї історії для нас вже замало.
Одна з найголовніших проблем – термінологічна політика, видання словників, які повинні дійти до кожної бібліотеки. Маємо почути відповіді, чому за останні три роки в Україні закрито 55 тисяч бібліотек, чому кожній з тих бібліотек, які ще існують, на новинки художньої літератури й передплатні періодичні видання виділяється 12 гривень? Так формується культура нації? Чому в законах, у вищих нормативних документах рясніють слова «провайдери», «консенсус», «офіс» тощо – хіба немає гідних українських відповідників?
І Липинський, і Драгоманов говорили: не можуть бути національно свідомими всі одночасно. Але наша політична й наукова еліта, наша інтелігенція такою бути зобов’язана.
Георгій ФІЛІПЧУК, доктор педагогічних наук, академік Академії педагогічних наук, провідний співробітник НДІ українознавства