Маргарет Тетчер була в Києві
Коли це стверджуватиму, хтось зауважить, що я, мабуть, переплутав британську «залізну леді» з американкою Мадлен Олбрайт. Та хіба її сплутаєш із кимось? Більше того, наполягатиму, що пані Тетчер навіть «родичалася» з «Вечірнім Києвом», будучи гостею одного з велелюдних вечірківських свят.
…Переношуся подумки у вересень 1991 року. Стадіон «Динамо» – арена головних дійств всеміського свята «Вечірки». У програмі й парад двійників – модне на той час шоу. У різношерстній компанії визначних діячів та зірок і британський прем’єр у спідниці. Пані Тетчер досить комфортно і як завжди впевнено почувалася серед ідеологічних противників, до яких належали, звісно, Володимир Ілліч, Леонід Ілліч і навіть її симпатик – «мічений» Михайло Сергійович. Зазначимо, що свою схожість із «залізною леді» тоді сміливо задекларувала колишня наша сусідка по видавництву, працівниця газети «Київська правда» Ніна Степанівна Грицайло.
То хто ж після цього стверджуватиме, що Маргарет Тетчер не була в Києві?
А тепер слід перенестися – знову ж таки, на жаль, лише подумки – на береги Туманного Альбіону, де справжня Маргарет Тетчер відзначила своє 80-річчя.
Відзначила по-королівськи, не лише завдяки участі на іменинах британської королеви, а завдяки майже загальнонаціональному рівню і масштабу урочистостей.
Якщо чесно, то вона того заслужила, ставши своєрідною рекордсменкою в британській, а може, й світовій політиці. Цій тендитній леді (правда, як ми знаємо, із «залізним» характером), удалося те, на що не спромігся жоден чоловік у Британії: три терміни підряд обіймати посаду прем’єра. Можливо, саме тому в британському парламенті пані Маргарет, ламаючи всі традиції й переборюючи англійський консерватизм, встановлять за життя пам’ятника – двометрового, з білого мармуру.
У житті кожної визначної людини знайдете чимало потішних парадоксів. Вистачає їх і в Тетчер. Узяти хоча б недавній, пов’язаний з тим же пам’ятником. З пропозицією порушити давні традиції посмертного увічнення великих політиків Британії виступив голова комітету палати громад із питань мистецтва лейборист Тоні Бенкс – за іронією долі найнепримириміший опонент Тетчер за часів її прем’єрства.
Можна пригадати й інший парадокс: «залізна леді» була й, мабуть, залишається закоренілим противником комуністичної ідеї, але разом з тим і відвертим симпатиком останнього радянського комуністичного лідера Горбачова.
Якщо ще більше притягувати «за вуха» британську ювілярку до України, то напрошується твердження, що наша вітчизняна сувора дійсність плекає свою «залізну леді» тендітної статури, яку інколи називають на англійський манер – леді. Звісно, хотілося, аби вона прислужилася Україні, як пані Маргарет Британії, і в результаті була пошанована не гірше. Є й ситуативна схожість: коли консерватори під керівництвом Маргарет Тетчер 1979 року прийшли до влади, добра стара Англія перебувала в небезпечній соціально-економічній кризі, її називали «хворою людиною Європи», але жіночка із залізною волею виявилася вправним лікарем-цілителем.