«Не отвержи…»
Я марно шукала на жовтневих афішах київських музичних театрів і мистецьких закладів прізвище Максима Березовського. Не те, що тематичного вечора, а бодай окремих його творів у програмах не значиться. Телефонувала до закладів культури та освіти – до Будинку актора – там 27 жовтня вечір поезії Сергія Соловйова, до Будинку вчених, де цього дня запрошують на науковий семінар, до Будинку вчителя, де – конференція на тему освітянських бібліотек… У Будинку органної та камерної музики цього дня звучатиме музика Баха, Генделя, Римського-Корсакова, Хачатуряна. У Національній філармонії (правда, аж на 21 листопада) виявила в абонементі №11: «Сторінки музичного календаря» – «Три видатних сучасники» (А.Ведель, Д.Бортнянський і М.Березовський). Зверталась і до Музею театрального, музичного та кіномистецтва України, може, там виставку відкриють, присвячену геніальному українському композитору Максиму Березовському: 27 жовтня йому б виповнилося 260 років. Та де там… Нічого не передбачається.
Але газеті все ж не гоже промовчати, «не помітивши» таку дату в музичному календарі. Тож звертаюся до своєї власної бібліотеки, домашнього архіву.
Колись дружина художника Івана-Валентина Задорожного, пані Надія, подарувала мені каталог виставки його творів, що відбулася вже по його світлій пам’яті. Поміж робіт І.-В.Задорожного і портрет Максима Березовського, написаний 1985 року. У моєму архіві є буклет Віктора Вечерського та Валерія Белашова «Максим Березовський і гетьманський Глухів», що видавався до 250-річчя славного композитора. Переглядаю музичні енциклопедії, довідники. Слухаю дивовижні Хорові концерти Максима Березовського – на компакт-диску в запису камерного хору «Київ», на аудіо-касеті – духовні твори композитора, виконані камерним хором «Відродження».
Тож пройдімо сторінками життя світлого й трагічного генія Максима Березовського.
В Італії українець Максим Березовський, уродженець Глухова, домігся найбільшого успіху. Тут 1773 року композитор створив оперу «Демофонт», вистава якої пройшла з тріумфом. За два роки до цього 26-річний музикант витримав іспит у Болонській філармонійній академії на звання академіка-композитора і став членом Болонського філармонійного товариства. Його визнають у центрі музичної культури Європи і обирають членом кількох академій. А Болонська академія ім’я Березовського карбує золотими літерами на мармуровій дошці поряд з іменем В-А. Моцарта.
…Батьківщина композитора Глухів – тодішня столиця гетьманської України – була не тільки адміністративним, а й найвизначнішим культурним центром України.
Дитинство Березовського збіглося з початком урядування 1750 року гетьмана України Кирила Розумовського – людини європейських смаків і вишколу. Згадаймо, з переїздом Розумовського до Глухова тут з’явився професійний театр високого рівня. Славилася і велика нотна бібліотека Розумовських, що мала понад 2300 творів оперної, симфонічної, камерної музики. Таке середовище було дуже сприятливим для юного музиканта.
Найвірогідніша думка: Березовський одержав початкову музичну освіту в славній Глухів-ській співацькій школі, яку було засновано з ініціативи гетьмана Данила Апостола ще 1730 року.
Так талановитий юнак вступив до Київської академії і одночасно співав там у хорі. В академії почав створювати перші композиції для хору. Мав добре поставлений голос, виняткові здібності. Уже в 13 років Березовського взяли до півчої придворної капели в Оранієнбаумі (тепер місто Ломоносов поблизу Петербурга). Із 1762 року він – співак італійської оперної трупи в Петербурзі. Згодом Максима Березовського відрядили вдосконалювати майстерність до Італії, де він навчався в Болонській академії у видатного педагога Дж.Мартіні, брав у нього уроки композиції. Тут наш геніальний земляк, ще зовсім молодий, стає академіком. Тут він вписав свої незабутні автографи до спадщини світової музики. У цей же період створює перші відомі зразки оперного і камерного жанрів у вітчизняній музиці: хорові цикли «Літургія» і «Причасні вірші». Він автор циклічних (багаточастинних) хорових духовних композицій а капела, в яких узагальнив надбання західноєвропейської і вітчизняної хорової музики.
Повернувшись 1774 року до Санкт-Петербурга, Максим Созонтович Березовський працює в хоровій капелі рядовим службовцем, пише духовні твори. Серед них – «Господь воцарився», що є найпершим зразком хорового концерту. Жанр хорового концерту – це вершина творчості композитора. Саме в цей час пише «Не отвержи мене во время старости», що став кульмінацією його творчості. Цей геніальний твір ознаменував собою початок нового класичного етапу в розвитку ук-раїнського хорового мистецтва.
Максим Березовський дуже продуктивно працював у різних жанрах хорової музики, фактично став засновником хорового концерту. Твори Березовського, зокрема великої форми – духовні концерти, мали величезний вплив на подальший розвиток усього вітчизняного хорового мистецтва ХVIII-ХІХ століть.
Повернувшись з Італії, де досяг висот творчого піднесення, де його шанували й розуміли, у Петербурзі Березовський переживав тяжкий душевний стан. До цього спричинили зневажливе ставлення оточення, неможливість сповна реалізувати розмах творчих задумів, а ще приголомшила звістка про зруйнування Запорозької Січі. Князь Потьомкін, який удавав із себе благодійника, почав поширювати ідею про заснування в Кременчуці, поблизу Катеринослава, Української музичної академії і Березовському навіть обіцяли посаду директора. Та ідея так і залишилася в думках Потьомкіна.
Зимно, незатишно було композитору в Петербурзі. Вразлива душа Маестро чайкою би-лась об лід байдужості й не витримала. Життя Березовського трагічно обірвалося в березні 1777 року, коли славетний композитор мав лише 32 роки.
Проте твори його – вічні. Високі й світлі, як людські поривання до сонця. Пам’ятаймо це і частіше звертаймося до його геніальної музики. Вітчизняної. Може, тоді й крадіжок, і пожеж буде менше в архівах, музеях, коли полюбимо свої джерела.