Курс історії від Єжи Гофмана

У рамках фестивалю «Молодість» відбулася презентація першої частини історично-документальної трилогії Єжи Гофмана «Україна. Народження нації». Фільм одразу ж викликав палку дискусію серед кінокритиків та істориків, хоча його добре сприйняли глядачі: в залі Будинку кіно аплодували стоячи.

Пан Гофман зізнається, що і сам не сподівався на позитивну реакцію пересічних глядачів, а від журналістів очікував суворішої критики. Головні претензії до режисера – своєрідне та часто недостатнє висвітлення історичних фактів, іноді – їх цілковите замовчування. На це є дві об’єктивні причини, пояснює 73-річний Гофман.

По-перше, «Україна» складається з трьох частин по п’ятдесят хвилин (міжнародний формат для документальних фільмів), і розповісти у них про тисячолітню історію нашої країни у повному обсязі просто неможливо. По-друге, всі частини триптиху тісно пов’язані між собою, і лише за однією з них важко судити про задум в цілому. Власне, робочий процес ще триває – Єжи Гофман повіз із Києва до Польщі валізу фільмів, архівних матеріалів, ілюстрацій, фотографій, книг тощо.

Робота над фільмом розпочалася 2004 року. Для пана Гофмана, відомого художніми стрічками, «Україна» стала поверненням до документалістики, з якої він і починав свій творчий шлях. Ось як режисер пояснює ідею зняти цю трилогію: «Ваша країна є для мене надзвичайно близькою. У мене багато друзів звідси, моя покійна дружина була киянкою. Крім того, українці добре сприйняли мою картину «Вогнем і мечем».

Отже, три частини «України» охоплюють переломні моменти історії України – від стародавніх часів до сьогодення. Вийде фільм у повному обсязі в лютому-березні наступного року.

Показуватимуть його на науково-популярних телеканалах у всьому світі. Потенційну аудиторію фільму його творці вбачають також у школярах, студентах, представниках діаспори та загалом усіх, хто цікавиться історією України. Власне, під час роботи консультантами пана Гофмана були відомі історики-українознавці: Януш Пульнар (Польща), Борис Возницький (Україна), Юрій Чорнобай (Україна), Владіслав Серчик (Польща), Роман Шпорлюк (США), Григорій Грабович (США), Наталія Яковенко (Україна), Ольга Гнатюк (Польща).

Для кожної теми, якої торкався режисер, він випробовував щонайменше п’ять авторів. Каже, що за достовірність та змістову якість фільму відповідає власною совістю.

«Головна ідея «України» – передати процес становлення нації, оскільки дуже довго і поляки, і росіяни вважали, що українців узагалі не існує, – розповідає Гофман, – головне – правильно сприймати історичні факти та не ховати скелетів у шафі. Сподіваюся, що люди, які керують країною, спиратимуться на історичний досвід та не повторюватимуть помилок попередників».

Робити ж висновки про цінність та доцільність фільму Єжи Гофмана для українців поки що зарано: суспільна дискусія на цю тему попереду.

Не виключено, що презентована в Києві версія першої частини «України» не уникне змін та доповнень. Скажімо, режисер хоче додати десять секунд стрічки «Чингіз-Хан» для більшої видовищності, але за використання кожної секунди цього фільму треба сплатити п’ятсот євро. Як виявляється, не тільки українські режисери мають фінансові проблеми.