Сабо може спати спокійно
Донецьке «дербі» звично завершилося перемогою «Шахтаря»
Основні події тринадцятого туру відбулися не в грі, а поза нею. Мова про відставку легендарного тренера «Дніпра» Кучеревського та прогнозовану поразку донецького «Металурга» від земляків із «Шахтаря». Результат останнього матчу насамперед потішив екс-наставника столичного «Динамо» Сабо.
Закономірність тижня. Донецька міжусобиця, цифрами та фактами мало схожа на популярні футбольні «дербі» з інших країн, обернулася на турнірний серіал з початком, але без кінця. Сімнадцятий календарний матч земляків приніс сімнадцяту перемогу «Шахтареві». Відтак співвідношення забитих і пропущених м’ячів у вищоліговому протистоянні земляків набуло неймовірного для змагань і команд такого рангу цифрового виразу – 45:10 на користь гірників… Але до чого тут уславлений динамівець Сабо, – засумніваєтеся ви, і таки не матимете слушності. Бо саме колишній тренер киян публічно пообіцяв облаштувати пам’ятник «Металургові» за свої кошти, якщо він – мова про «Металург» – бодай одного разу відбере турнірні очки в «Шахтаря». Судячи по тому, як ледь не пішки простували гірники до своєї рекордної перемоги в недільному матчі з «молодшим братом», авторитетний київський фахівець може спати спокійно: гроші на пам’ятник віддавати доведеться не скоро.
Відставка тижня. Кучеревський (на знімку) таки пішов з «Дніпра». Можливо, з відчаю. Чи просто зневірився: сім поразок у дванадцяти календарних матчах – забагато для гранда. А може, стомився і він, і футболісти – не стільки фізично, скільки морально: від обопільного непорозуміння. Бо недарма й генеральний директор клубу прокоментував небажаний, але назагал прогнозований відхід Патріарха тренерського корпусу і лаконічно, і чітко: мовляв, розгубив Кучеревський нитки управління командою… Найуспішніший тренер в історії «Дніпра» чотирирічний період праці в колективі ознаменував «бронзою» національної проби та кубковим фіналом. У двох попередніх сезонах його підопічні «доживали» до весни в єврокубках. Але найвагоміший внесок Мефодійовича в український футбол асоціюється з успіхом «жовто-блакитних» у світовому відборі: полку «заслужених» прибуло і завдяки його старанням… Досвід і знання Тренера такого класу насправді безцінні. Тому й попит на нього неодмінно буде. Значно складніше з «Дніпром»: ох як важливо господарям уславленого клубу не помилитися з наступником…
Конфуз тижня. Не мали запоріжці щастя з тренером-консультантом, не набули його і з тренером «в.о.». Либонь, пора вже металургівцям і завершити сумнівні закулісні ігри з документальною термінологією. Може, хоч офіційний статус повноцінного «головного» нарешті стане в пригоді і Грозному, і «Металургу»…В іншому разі, навдивовижу винятковий терпець запорізького футбольного люду таки лопне. Бо й справді: тасували тренерів і гравців, українських і заморських, у «Металурзі», немов картярську колоду; гучно проголошували створення міжнародних футбольних концернів з маловідомими навіть на батьківщині фахівцями в ролі спасителя; втягували вітчизняний футбол у континентальні скандали та скандальні розбірки, спричинені невиплатою гравцям заробленого… І хоча колись авторитетна команда надовго застрягла в підвалі турнірної таблиці, розтринькавши славу та гроші, – провідників клубу в місті терплять і досі. А отже, найцікавіше все-таки ще попереду. Може, «Металург» об’єднають з якимсь африканським поселенням і запросять на тренерську посаду тамтешнього чаклуна?..