Зсув гори чи невідомі печери?

Пагорб, де нині височить радіовежа, має назву Щекавиця (а також Скавика, Олегівка, Олегова гора). Це одна з трьох гір, на яких, за літописним переказом, оселилися легендарні засновники Києва – Кий, Щек та Хорив. Назва походить від Щека.

Про Щекавицю згадують літописи 1151 року у зв’язку зі спробою князя Юрія Долгорукого захопити Київ. За легендою, 912 року тут було поховано князя Олега (звідси друга назва – Олегівка). Археологічні знахідки свідчать про існування на Щекавиці забудов від часів княжого Києва XI-XIII ст., про що красномовно свідчать численні фрагменти кераміки, візантійських амфор тощо. У XVI ст. Щекавиця належала до володінь київського замку. Близько 1772 року Олегівку перетворили на цвинтар, побудували Всіхсвятську церкву (1782-го, до наших часів не збереглася) та кам’яну дзвіницю (1809). Церква, ймовірно, містилася в районі садиби № 32 на вул. Олегівській, де під час розкопок було знайдено шматки плінфи та вапнякового розчину. На цвинтарі (він нині має назву старообрядного) поховано А.Веделя, А. Меленського, В.Іконнікова.

Під час Другой світової війни, коли фашисти захопили Київ, вони виганяли  жителів вулиці Лук’янівської (тоді там був приватний сектор) із власних будинків, бо влаштували в приміщенні, де нині школа-інтернат, один зі своїх штабів. Кияни, позбавлені домівок, перейшли жити до печер, які самі вирили і які знайшли в горі. На задвірках нещодавно зведеної на вул. Лук’янівській мечеті є печера, де раніше проводили археологічні розкопки. Місцеві жителі, які туди ходили, розповідають, що на початку ця печера досить широка і висока, але через кільканадцять метрів перетворюється на вузький лаз, що веде кудись углиб гори.
І от тепер приблизно по лінії цього лазу в горі (ближче до вулиці Глибочицької) утворилася величезна провалина завдовжки 10-12 метрів, завширшки 3-4 метри і завглибшки 5 метрів. Без спеціального спорядження, побоюючись обвалу, ніхто не наважується дослідити її, але зверху видно, що в її кутках є щось схоже на бокові ходи. Біля цього місця зараз будують кілька великих приватних будинків, екскаватори зривають гору, планується зведення багатоповерхівки. Кілька років тому на вулиці Лук’янівській, 63, на місці дитячого майданчика постав елітний будинок. Тож цілком можливо, що внаслідок хаотичної забудови Щекавиці гора, яка складається з глини та піску, починає руйнуватися. Тому не виключено, що це обвалився один із давніх ходів.

Київські надра повні таємниць, а печери – легенд. Адже саме в цих печерах Ілля Муромець, чиї мощі зберігаються в Києво-Печерській лаврі, переміг Змія Горинича. А скільки підземних ходів ще чекають дослідників! І надзвичайно прикро, що на цих історичних місцях ведеться забудова і руйнується історія. Так сталося в районі Кловського палацу, на Татарці, неподалік Звіринецьких печер. І от тепер – на Щекавиці. Ні, я не закликаю припинити будівництво в столиці. Будувати треба, але перед тим потрібно вивчати ділянки, де з’являться багатоповерхівки, і турботливо зберігати для нащадків нашу історію.