Вибори доведуть до шизофренії
На недавніх парламентських слуханнях голова Центрвиборчкому Ярослав Давидович заявив: за нинішнім законом вибори місцевих рад провести неможливо. З цим позавчора, за круглим столом на тему «Проведення виборів-2006 в органи місцевого самоврядування під загрозою?», погодилися всі. Навіть співавтор закону, нардеп М.Мельничук.
Закон про місцеві вибори, що вступив у силу 1 жовтня, недосконалий, неконституційний, містить безліч неточностей і протиріч. «Вибори будуть або зірвані, або нелегітимні», – заявив Денис Ковриженко, координатор Лабораторії законодавчих ініціатив. Його підтримав заступник голови ЦВК Микола Мельник: «Закон відстав від життя, він не вмонтовується у виборче законодавство загалом».
Один лише приклад. Місцеві вибори і вибори ВР відбуватимуться в один день. За законом про вибори ВР у списки виборців не можна вносити нових прізвищ пізніше, ніж за три дні до голосування (порожні графи просто перекреслюються). Водночас інший закон – про вибори сільських, міських, районних, обласних депутатів – дозволяє змінювати списки, вписувати туди прізвища в день голосування. Уявіть собі: пішов виборець у суд, який «іменем України», згідно з другим законом, надав йому право проголосувати, а комісію зобов’язав внести прізвище у список. Куди ж вносити – туди, де вже покреслено? Таких протиріч – безліч. Не лише між двома законами. У самому законі про місцеві вибори деякі статті суперечать одна одній. Скажімо, у різних статтях вказується аж дві «адреси», за якими треба відправити виборчу документацію.
Є в законі й «шедевр з шедеврів» – стаття 74. Цитуємо: «До протоколу заносяться прописом та цифрами відомості про кількість голосів, поданих за кожного з кандидатів у депутати, включених до виборчого списку кожної партії (блоку)». Як виконати цю норму, якщо: по-перше, вибори – пропорційні, тобто виборець голосує не за конкретного кандидата, а за партійний список загалом; по-друге, місцеві виборчі списки – «закриті», й ніхто з членів комісії не знає навіть прізвищ кандидатів.Річ у тім, що законотворці, перепрошую, як ті двійочники в школі, списували цей закон з двох попередніх. Поспішали, бо, як пам’ятаємо, цей проект входив у «пакет» з іншими проектами так званої політреформи.
– Якщо до закону не ухвалять зміни, то вибори не можна буде провести так, як він вимагає, – каже М.Мельник. Народний депутат Ю.Ключковський сердитіший: «Членів виборчих комісій нормами закону можна довести до шизофренії». «На законодавчому рівні створено умови для різноманітних зловживань, держава свідомо втягується у непоодинокі виборчі конфлікти, які суттєво впливатимуть на результат», – констатував не хтось пересічний, а заступник голови ЦВК М.Мельник. Його «повністю підтримав» член ЦВК А.Магера. Те, що понад 600 тисяч членів виборчих комісій «потраплять у стресове становище», вважає і експерт проекту «Сприяння організації виборів в Україні» О.Барабаш.
Заступник директора Фонду сприяння демократичним виборам О. Охріменко прогнозує, що у виборчих комісіях не буде кому працювати, якщо ці люди «вчитаються уважно у закон, і якщо вони не самогубці».
До складу дільничних виборчих комісій не можуть входити родичі кандидатів. Навіть у маленькому селі, де мало не всі є родичами котрогось з 16-26-и кандидатів до сільради. Водночас усі члени мають представляти якусь партію, пропорційно. Ще цитата: «вибори депутатів сільських рад проводяться в одномандатних виборчих округах, на які поділяється вся територія села». Село, де 400 виборців, найтиповіше для України (є безліч і менших сіл). А до сільради треба обрати 16-26 депутатів. Як для них поділити округи? «По хатах», – пропонує О.Барабаш. «Гадаю, що по хатах не вийде, бо число виборців має бути приблизно однаковим у кожному окрузі – десь по 19-20 осіб. Певно, доведеться по ліжках ділити – чоловік в один округ, жінка в інший», – жартома рекомендує Ю.Ключковський.
Більшість промовців погодилися, що вибори місцевих рад за партійними списками є неконституційними. Бо за Конституцією місцеві депутати представляють інтереси територіальних громад, а не партій. У райраді мають засідати представники усіх сіл району, відстоювати інтереси своїх громад, а не сукупність жителів району. Якщо ж якась партія набере у районі 3% голосів, і в райраді її відповідно представлятиме «півтора» депутата, то, звісно, що це буде той, хто перший у списку, – лідер місцевого осередку з райцентру, а не посланець тих селян, які за нього голосували. Так само й в обласній раді засідатимуть не представники територіальних громад, як вимагає Конституція, а здебільшого партійні «вождики» з обласного центру.
Пропорційні місцеві вибори критикували усі експерти. Однак парламентарії від КПУ і СПУ заявляли, що не змінюватимуть виборчу систему «за будь-якої погоди». Бо вони вже, мовляв, склали партійні списки до усіх рад усіх рівнів. Керуються політичною доцільністю, а не правовою.
За круглим столом лунала критика й щодо інших аспектів виборчого законодавства. «Вечірка» ще повернеться до цієї теми.