Кам’янець-Подільський попереду Києва

Мало того, що це місто над Смотричем – третє в Україні (після Києва і Львова) за кількістю унікальних історичних пам’яток, так ще воно є й останньою столицею української держави – УНР. Тут 1919 року розмістився уряд на чолі з Симоном Петлюрою. Якщо ви нині відвідаєте Кам’янець-Подільський, то під час екскурсій музейні працівники неодмінно повідають вам і про цю сторінку історії міста, якою кам’янчани пишаються.

У місцевої влади, працівників культури, громадськості не виникало сумнівів у доцільності увічнення пам’яті про видатну постать в історії України – Симона Васильовича Петлюру. Звісно, були незадоволені, оскільки Кам’янець-Подільський – місто багатонаціональне, «багатопартійне» й не уникло процесу русифікації та й, ніде правди діти, – манкуртизації – за радянської доби. Однак на Вірменському майдані, де колись Петлюра приймав військові паради, на фасаді будинку (тут нині розмістилося спільне українсько-італійське швейне підприємство, де шиють чудові чоловічі костюми), і де було Міністерство військових справ УНР, встановлено меморіальну дошку з барельєфом Петлюри і написом: «Головний отаман війська УНР Симон Петлюра. У цьому будинку протягом червня-листопада 1919 року під час перебування Уряду Української Народної республіки у Кам’янці-Подільському функціонувало Міністерство військових справ УНР».

Екскурсовод обов’язково зупиниться біля цієї дошки і розповість гостям про події українських визвольних змагань на початку XX століття.

У Києві ж чомусь остерігаються не лише пам’ятник Петлюрі встановити, а й пристойну меморіальну дошку відкрити. Тож як не підтримати нашого читача Віктора Андрійчука, який у номері «ВК» за 11 жовтня ц.р. обурювався тим, що перед встановленням пам’ятника Симона Петлюри мало не референдум у Києві мають проводити. Однак які можуть бути сумніви? Хіба й так не зрозуміло, що наша історія у XX столітті не обмежується лише діяннями (якими вони були, тепер відомо всім) Леніна, Косіора, Петровського, Коротченка та інших, пам’ятники яким і досі спокійнісінько стоять на київських площах і в скверах.