Осінні мотиви
Ігровий день без аншлагу і без голепаду
За три тури до фінішу становище лідерів істотних змін не зазнало. Зате внизу турнірної таблиці відбулися події, що неабияк загострили ситуацію. Мова про найпершу перемогу «Закарпаття» та сьому поразку «Дніпра».
Подія тижня. Це – перемога закарпатців. І не тільки тому, що вона – найперша в сезоні для клубу. Закарпатці, за свідченням очевидців, зіграли насправді вдало. Тим паче, що й «Арсенал», особливо наприкінці зустрічі, діяв організовано та потужно. Але вирішальними в безкомпромісному протистоянні насправді гідних одне одного та значно кращої турнірної долі суперників стали вища зарядженість ужгородців на боротьбу, підкріплена неабиякою функціональною готовністю, та фатальний промах дебютанта канонірів – голкіпера Вокальчука. Проте наголосити варто й на іншому: «Закарпаття», судячи з усього, миритися з уготованою йому роллю безпросвітного аутсайдера не буде і спроможне ще восени зіпсувати настрій не лише безпосереднім опонентам, а й конкурентам у боротьбі за місце під сонцем. Зміни на краще, що відбулися в ужгородській команді, пояснюють появою на капітанському містку Петра Кушлика. Відомий в 70-х роках минулого століття футболіст івано-франківського «Спартака» пройшов добру тренерську школу в луцькій «Волині», де працював асистентом неординарного фахівця Віталія Кварцяного. Про це зараз говорять всі. Та мало хто згадує, тим паче – знає, про багаторічну тренерську працю Кушлика в польському футболі. А стати «головним» у популярному тамтешньому «Відзеві», та ще й будучи українцем, – чогось таки варте…
Провал тижня. Найбільш українська команда в українському чемпіонаті, до того ж укомплектована ледь не на половину свіжоспеченими заслуженими майстрами спорту, зазнала сьомої поразки в дванадцяти календарних матчах. Поки що реноме «Дніпра», а мова, звісно, про нього, підтримують лише виступи команди та її провідних виконавців на міжнародній арені. Тим часом відрив од четвертого місця, що зберігає надію на вихід у єврокубки, уже досяг дев’яти очок… Що коїться з «Дніпром», однозначно сказати і важко, і легко. Надто після кожного чергового успіху на міжнародній арені, де дніпряни зазвичай забувають про внутрішні негаразди і взаємні кривди. Колись про таку ситуацію казали безжалісно просто: команда «плавить» тренера. Нині й вірити в таке не хочеться, хоча складні взаємини лідерів колективу з Євгеном Кучеревським уже давно стали «секретом Полішинеля». Зміни, як-то кажуть, назріли, але ми й досі не переконані, що вони конче потрібні саме на капітанському містку. «Дніпро» впродовж кількох сезонів грав майже незмінним складом, і розумним «вливанням свіжої крові» можливо, як на нас, оздоровити загальний мікроклімат у колективі й таки повернути його на круги своя.
І цифри та факти – як ілюстрація до винесеної в заголовок календарної констатації. Лише п’ятдесят тисяч глядачів на трибунах, або трохи більш як шість тисяч – пересічно на матч. І тільки чотирнадцять забитих м’ячів, або менш як два в одній зустрічі… Осінь, холодний вітер і дощ. Таки не дуже сприятливий фон для футбольних звершень...