Хто допустив свавілля на Майдані?

Спалення прапорів, метання яєць, брудні лайки та криваві сутички – такий підсумок святкування 63-ї річниці створення Української Повстанської Армії в столиці України.

Урочиста хода Хрещатиком ветеранів ОУН-УПА разом із націонал-патріотичними партіями та організаціями планувалася давно. Її метою було не лише відсвяткувати славну дату нашої історії, а й привернути увагу влади та громадськості до забутих і досі невизнаних державою борців за її свободу. Боляче констатувати: більшість народних депутатів України тисне на кнопки проти визнання ОУН-УПА, а судові органи України – на адміністрації тих областей, які, не чекаючи позитивного розв’язання цієї проблеми державою, визнали вояків УПА борцями за незалежність України. Проте найнезрозуміліше рішення влада ухвалила тоді, коли дозволила ліворадикальним проросійським силам провести акцію протесту проти ходи ветеранів УПА Хрещатиком 15 жовтня в той самий час і в тому самому місці, що й спричинило зіткнення та акти безчинства.

Це не було протистояння однієї України проти іншої, як було сказано на одному з телеканалів. Це було протистояння проросійських сил проти України. Судіть самі: з одного боку Хрещатика майорить синьо-жовта державна символіка, червоно-чорні прапори УПА, а з другого – радянська символіка та російські триколори. З одного боку «Ще не вмерла Україна», з другого – «Вставай, страна огромная». Про яку «страну» тут йдеться – говорити зайве. Найцікавішим є те, що українська влада дозволяє легально існувати в Україні таким антиукраїнським силам, як комуністи, так звані прогресивні соціалісти, «об’єднання колишніх «енкаведистів», православні «братства» Московського патріархату тощо. Усі вони не тільки не дали нам, українцям, на своїй землі відсвяткувати своє свято, а й спровокували масові безчинства на Хрещатику. Коли автор цих рядків разом із друзями-студентами йшов Хрещатиком під державними знаменами, співаючи славнозвісну «Ленту за лентою», поборники «страны» кричали нам услід «Ви нєнармальниє! Ваше мєсто ва Львовє!»

Мене дивує, коли російська нацменшина виступає зі скаргами про ущемлення своїх прав. Цікаво, хто їм заважає святкувати річницю Жовтневої революції та інші радянські свята? Хто забороняє їм відвідувати церкви Московського патріархату та будувати нові храми? У той же час вона не дає спокійно провести урочистості з нагоди перенесення кафедри греко-католицької церкви до Києва, з нагоди річниці створення УПА, знущається над нашою символікою та називає вояків, які боролися з фашизмом, «фашистами»(!)

Не знаю, як вам, а мені, панове, було соромно за нашу владу, яку ми так палко відстоювали рік тому на майдані Незалежності. Невже люди, котрі віддавали життя, здоров’я, молоді роки у боротьбі проти німецьких та «совєцьких» окупантів, мають бути «другосортними» громадянами? Історичний досвід вчить, що така «лояльність» може дорого коштувати молодій державі.