Рокова Тамара
Зустрівши Ігоря, Тамара, немов під дією чар-зілля, забула про все. Тепер він став сенсом усього її життя. І байдуже, що вдома на неї чекало п’ятеро дітей, а захаращене горище, що слугувало за домівку, не нагадувало той омріяний рай, на пошуки якого, власне, й подалася до Києва.
Однак на ці, так би мовити, незручності жінка заплющила очі. Знала й складну біографію коханого. За свої 39 років він неодноразово порушував закон у себе на Вінниччині. Тричі встиг побувати за ґратами. Але Тамара зовсім не боялася його суворого, а іноді навіть злостивого характеру. «Мені ж він нічого не заподіяв, – міркувала собі, – бо до самозабуття кохає». Цілий день Ігор працював на будівництві приватних дач, а вечором майже всі зароблені гроші пропивав з подругою. Йому не було для кого жити – ані дітей, ані дружини доля так і не подарувала. Ще замолоду намагався створити сім’ю, навіть був одружений, але чи непростий характер дався взнаки, чи звичайне небажання відчути на собі велику відповідальність залишили від цього шлюбу лише невиразні спогади. Відтоді тримався одинаком. Жив тільки заради власних бажань, сміливо йшов на будь-який ризик, бо знав: на нього ніхто не чекає, його ніхто не осудить.
А в Тамари було по-іншому – мала велику сім’ю. У свої 30 років уже встигла подарувати чоловікові п’ятеро дітей. Жила родина бідно, бо обоє полюбляли оковиту. Працювати ж були неохочі. Жили на ті гроші, що отримували від батьків та допомогу на дітей. Якось жінка зібралася до Києва провідати родичів. Вмовила малечу не плакати:
– Одна нога тут, а друга там. Довго не забарюся, ви не зчуєтесь як повернуся, – обіцяла своїм діткам, які не хотіли відпускати маму.
Спливали дні, тижні, а вона все не поверталася до рідної хати. Не було про неї жодної звістки і через півтора місяця. Нічого не залишалося тоді чоловіку, як поїхати на пошуки дружини. Максим залишив дітей на стареньких батьків, а сам подався до Києва.
У родичів Тамари не знайшов, але місцеві п’янички за чаркою оковитої розповіли про закохану пару, вказали й на їхнє «гніздечко». Максим одразу попрямував туди, по дорозі розмірковував: що робити з втікачкою.
…Побачивши чоловіка, Тамара спочатку трохи злякалася, адже очі його були злими й непривітними. Вогонь помсти в них так і палахкотів. Проте усвідомивши, що має заступника, трохи посміливішала. Познайомила чоловіків і сказала Максиму, що закохалася в Ігоря. З ним залишиться до останніх своїх днів. Спантеличений чоловік хотів щось нагадати про діток та її материнський обов’язок, однак у горлі так здушило, що забракло слів. Одначе від запрошення до столу не відмовився. І вони втрьох продовжили розпочате ще до появи гостя чаркування. Горілка не виконала своєї «чарівної» ролі. Порозуміння не відбулося. Навпаки, напруга між чоловіками зростала. Між собою вони майже не розмовляли, лише слухали Тамару, яка весело щебетала, розповідаючи якісь нісенітниці. Вона ж, здавалося, не розуміла, що викрещує іскри, котрі щомиті можуть спалахнути полум’ям.
– О 2-й годині ночі я разом із приятелем зайшла до Тамари, аби забрати гроші, які вона у мене тиждень тому позичила, – розповість слідчому знайома Ігоря і Тамари. – І почула крики, що лунали з будинку. Двоє чоловіків, один з яких був Ігор, сварилися за Тамару. З’ясовували, кому вона доводиться дружиною і хто на неї має право.
Раптом двері відчинилися і чоловік із жінкою стали свідками жахливої бійки між Ігорем та Максимом. Чоловіки вискочили на подвір’я, Тамара слідом. Бідолашна все благала коханця схаменутися, говорила, щоб не вбивав, бо в’язниці йому не минути, а як же вона тоді зможе без нього жити. Однак Ігор її не чув. Він щосили гамселив Максима, а коли той впав, схопив його за руку й потягнув до водоймища. Жінки бігли за ним.
Біля води намагалися привести Максима до тями. Змили з обличчя кров. І вже через кілька хвилин чоловіка навіть вдалося звести на ноги. Він плутаною ходою пішов попід берегом, а слідом за ним рушив Ігор. Жінки, затамувавши подих, спостерігали за силуетами двох чоловіків. Незабаром між ними знову почалася сварка, потім бійка. Ігор вхопив дошку – і вдарив «опонента» по голові. Запамороченого штовхнув у воду. Повернувшись до компанії, сказав, що треба тікати. Схопивши Тамару за руку, подався до будинку.
За висновками експертів, смерть Максима настала через втрату великої кількості крові. Кровотеча виникла в результаті переломів кісток носа і численних ран на голові.
– Ігорю інкримінується ч. 1 статті 115 (навмисне вбивство), – каже старший слідчий прокуратури Дарницького району Віктор Музика. – Вину він свою повністю визнав й розкаявся у вчиненому. Під час розслідування було встановлено, що Ігор на обліку в нарколога та психіатра не перебуває, а згідно з актом комплексної амбулаторної психолого-психіатричної експертизи хронічних психічних захворювань не було, до того ж судово-наркологічна експертиза хронічного алкоголізму не виявила.
За одну ніч Тамара втратила обох чоловіків. Максима – назавжди, а Ігоря не на один рік. Невідомо, як житиме далі. А жити у неї є задля кого – для дітей. Може, тепер згадає про них?