Проблема під дахом

Новостворена Асоціація «Українське хризотилове об’єднання» розпочала довгострокові дослідження умов праці та стану здоров’я тих, хто працює на азбоцементному виробництві. Про це днями повідомили в Укрінформі на зустрічі з паном Юрієм Кундієвим, віце-президентом Академії медичних наук України, директором Інституту медицини праці. Справа в тому, що в деяких країнах Європи використання хризотилу категорично заборонене, бо вважається, що він шкідливий для здоров’я людини. Якщо це правда, то Україна має відмовитися від виробництва свого основного покрівельного матеріалу – шиферу, і цим  фактично віддати будівельний ринок іноземним монополіям, які спеціалізуються на виготовленні різного виду черепиці та металопокриття.

Неважко здогадатися, чим загрожує промисловості України вимога Євросоюзу відмовитися від шиферу, якщо в нашій країні більшість покрівель вкриті саме ним. Українські науковці проводитимуть дослідження шкідливості хризотилу на виробництві й в побуті, аби з’ясувати чи справді азбест настільки шкідливий. Як заявив на прес-конференції Юрій Кундієв, вітчизняні науковці планують розробити заходи щодо профілактики здоров’я. Таким чином, Україна матиме власні підтвердження висновків іноземних спеціалістів токсикологічних лабораторій Швейцарії, Німеччини та США про те, що хризотил-азбест є відносно безпечним волокном серед аналогічних матеріалів і навіть штучних замінників.

– Першим суттєвим кроком нашої роботи, – зазначив голова згаданої асоціації Олександр Сєркін, – є проведення спеціалістами Інституту медицини праці України досліджень щодо вивчення потенційного ризику здоров’я працівників азбоцементного виробництва. Вже давно триває суперечка між прибічниками і противниками використання азбестових матеріалів. Але донині немає досліджень, які б підтвердили, що рак легенів як у працівників галузі, так і в мешканців будинків, виникає через використання азбесту в будівельних матеріалах. Якщо це правда, то в нашій країні (дані ми перевірили) хворих на рак легенів серед сільських жителів має бути більше, адже зазвичай дахи шифером криють саме вони. А насправді – навпаки. Жителі великих міст хворіють на цю недугу ледве не втричі частіше. Головний чинник – загазованість повітря. Вже тільки цей приклад уподібнює боротьбу європейців із нашим шифером до боротьби з вітряками.

Утім, нині зібрані дані щодо цього мінералу є досить суперечливими, як зазначив пан Кундієв, і питання про заборону хризотил-азбесту в рамках Роттердамської конвенції залишається відкритим. Таким чином, результати наших досліджень мають посприяти більш об’єктивному розумінню проблеми.
– Як лікар і як учений я з чистим сумлінням захищав хризотил-азбест від антиазбестової кампанії, що охопила більшість країн Європи, – сказав він. – Я неодноразово зазначав, що не існує  вичерпних даних щодо цієї проблеми, і ось ми теж маємо чудову нагоду провести поглиблені дослідження і впевнитись у тому, чи небезпечний для здоров’я людини хризотил-азбест. Звісно там, де дотримуються правил техніки безпеки.

Асортимент продукції, виготовленої з хризотил-азбесту із домішками інших матеріалів, становить більше як три тисячі найменувань. Серед них – азбестоцементний шифер. Формальна причина для заборони хризотил-азбесту – його небезпека для здоров’я людини. Один із різновидів азбесту – амфібол – справді шкідливий для здоров’я і заборонений у всьому світі. Він не має відношення до хризотил-азбесту, який є природним мінералом. Хризотил-азбест досить швидко виводиться з організму людини і не може стати причиною тяжких захворювань.

Азбестоцементна галузь України – це одинадцять підприємств. Об’єм споживання хризотил-азбесту становить 110 тис. тонн на рік, а сукупний річний обіг – 500 мільйонів гривень. Заборона використання цього матеріалу блокує перерахування до державного бюджету – 30 млн. гривень щорічно. У виробництві зайнято 4000 чоловік – і це серйозний показник.