Конституційний суд помилився
За 14 років назалежності України фахівці Міністерства внутрішніх справ так і не спромоглися розробити базові законопроекти, що регулювали б діяльність охоронної служби в нашій державі.
– Правовим підґрунтям для функціонування державної служби охорони (ДСО) є відповідна кабмінівська постанова № 615, яку ухвалили далекого 1993 року, – сказав недавно на прес-конференції президент Асоціації українських Банків Олександр Сугоняко. – Деякі народні депутати запропонували законопроект № 7336 «Про охоронну діяльність». Уважно ознайомившись із його змістом, дійшли висновку: в цей законопроект успішно перекочували майже всі положення з давньої кабмінівської постанови. Водночас він нагадує і частково перероблений проект Закону України «Про охоронну діяльність» – реєстраційний № 1241. У 2002–2004 роках цей документ неодноразово розглядався в стінах Верховної Ради. Як результат, із принципових причин був відхилений народними депутатами в лютому 2004 року.
Щойно запропонований законопроект «Про охоронну діяльність» (№7336) повністю дискредитує інших суб’єктів охоронної діяльності, які надають послуги на українському ринку. За висновками голови Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю Володимира Стретовича та голови коаліції «Народно-патріотичне об’єднання «Трудовий союз» Михайла Сироти, запропонована редакція законопроекту не вирішить нагальних питань у сфері охорони, а навпаки, ще більше нашкодить ринку з надання охоронних послуг. Бо автори намагаються законодавчо закріпити статус ДСО, за яким, власне, державна служба охорони поєднає в собі функції управління як органу влади (оскільки вона функціонує при МВС України й підпорядкована міністру) та господарської діяльності як суб’єкта господарювання. Інакше кажучи, маємо яскравий приклад поєднання бізнесу і влади. Судячи з усього, його намагаються не лише зберегти, а й узаконити.
– На нашому ринку надання охоронних послуг діє монополіст, – зауважив пан Стретович. – За свою роботу він править необґрунтовано великі кошти. А це в свою чергу негативно впливає на вартість тих же позик, кредитів тощо. Отже, ДСО, охороняючи банки, інші комерційні структури, отримує шалені прибутки. Чи може міліціонер, виконуючи власні службові обов’язки, водночас бути підприємцем? З цього приводу 50 нардепів зробили аргументоване подання до Конституційного суду. Як правило, у своїх висновках ця поважна державна правова структура відповідає «так» або «ні». У даному ж випадку склад суддів на чолі з Володимиром Шаповалом перевершив усі наші сподівання. Ось що ухвалив Конституційний суд України: «Оскільки питання щодо законності актів органів державної влади України не належить до повноважень Конституційного суду України… Тобто в поданні не виконано вимогу щодо правового обґрунтування тверджень про неконституційність положень… За таких обставин конституційне провадження в справі підлягає припиненню…»
– Я переконаний, суд помилився, – продовжує Володимир Михайлович. – Підозрюю, що помилився не за «спасибі». Адже на кону стоять шалені гроші. Ознайомившись із списком тих, хто ухвалював рішення Конституційного суду, ще більше засумнівався в його правильності. Цей епізод довів: окрім Генпрокуратури, під громадський контроль не потрапляє ще одна солідна інституція – Конституційний суд. Він запропонував громаді й надалі борсатися в багнюці. На щось ліпше їй нічого розраховувати.
– А якщо серйозно, то маємо ряд прогресивних наробок, аби цю проблему законодавчо врегулювати, – наголосив Олександр Сугоняко. – Свої пропозиції направили і Юрію Луценку. Одначе головний міліціонер України поки що відмовчується.