Чотири голи без відповіді

Три попередніх матчі наші виграли, зберігши свої ворота «сухими»

Але раніше було по-іншому: албанці, демонструючи завидну стійкість, ледь не повним складом гуртувалися поблизу своїх володінь і самовіддано відбивалися від атак опонента. Ні, змагатися з албанцями було важко завжди, однак тільки тому, що балканські «орли» стояли живим муром біля своїх воріт і «зруйнувати» його можна було хіба що надзусиллями. Натомість атака в їхньому виконанні була немічною і не пасувала за характером цьому гордому гірському народові.

Українська і албанська національні команди зійшлися вперше в європейському відборі мундіаля, що мав  відбутися на стадіонах Франції 1998 року. За рік до цього вони розіграли історичну прем’єру в іспанській Гранаді, бо в самій Албанії, зважаючи на нестабільність суспільної ситуації, міжнародні матчі тоді не проводилися. «Жовто-блакитні» взяли гору завдяки влучному «пострілу» Реброва. З таким же рахунком українці виграли і вдома вже за кілька місяців. Із футболістів, що брали участь в матчах восьмирічної давнини, зберегли свої позиції в основних національних командах лише восьмеро: наші Шовковський, Ващук, Гусин, Ребров і Шевченко, їхні Буши, Хаши і Таре. Ще суттєвіших змін зазнало клубне представництво: тоді, в березні та серпні 1997 року, в обох командах було лише п’ятеро футболістів, що виступали в зарубіжних чемпіонатах…