Гіркий український цукор

Таких цін на цукор у сезон заготівель на зиму, як цього року, Україна ще не бачила. Недарма цей період охрестили «цукровою кризою». Під осінь, коли більшість фруктів і ягід відійшла, поповзли донизу й ціни, дійшовши на столичних ринках до позначок 3,1-3,5 гривні. Покупці задоволені, а вітчизняні цукровиробники – у розпачі. Адже їх тяжка цілорічна праця не буде належним чином винагороджена, а замість очікуваних прибутків селяни отримають збитки. Щоб хоч якось зарадити цьому, представники Національної асоціації цукровиробників «Укрцукор» зібрали прес-конференцію та звернулася з листом до Президента України, прем\'єр-міністра та голови Верховної Ради з проханням терміново вжити заходів щодо стабілізації ситуації в цукробуряковій галузі.

Усі, хто виступав на прес-конференції, із болем говорили про те, що робота цукрових заводів України стала збитковою, бо вони змушені реалізовувати свою продукцію за цінами, нижчими собівартості. Особисто ж мене зворушив крик душі керівника сільського господарства з Черкащини Миколи Васильченка, який без лукавства й особливо не добираючи слів, бідкався, як і чим йому віддавати кредити. Адже найближчий до господарства Тальнівський цукрозавод не має обігових коштів, щоб розрахуватися за прийняті й перероблені буряки. Бо у нього на складах уже не вистачає місця для готової продукції, яку ніхто не купує. Банкірів же жодні аргументи не проймають, вони вимагають повернення кредитів. Та ще й суха осінь, якій ми в місті радіємо, селянам додає проблем. Бо, за висловом пана Миколи, з імпортних цукрозбиральних комбайнів тільки дим іде,  зібрати вдається ж лише ті буряки, які Іван зубилом та старим ще радянським плугом видобуде із землі, що за три посушливі місяці перетворилася на кремінь.

А цукор, вироблений вітчизняними заводами, став неконкурентоздатним на українському ринку, бо на ньому й досі продають значно дешевший з імпортного тростинного сирцю, незважаючи на доручення Кабміну про припинення реалізації з 2 вересня. Збільшилася останнім часом і контрабанда солодкого продукту із сусідніх держав – зокрема, з Росії.

Виправити ситуацію ще можна. Але для цього потрібно, щоб Аграрний фонд та Держкомрезерв терміново здійснили інтервенцію на цукровому ринку, закупивши його кожен відповідно 180 та 250 тисяч тонн. Не завадило б також і пільгове кредитування цукрових заводів, яке державними рішеннями хоча й передбачене, але банки його не виконують.

Виробники цукру просять також затвердити перспективну програму розвитку цукробурякової галузі, виділити кошти на часткову компенсацію кредитних ставок і продовжити строк повернення кредитів до 1 липня 2006 року. А згодом організувати нараду за участю президента, прем\'єра та спікера, на якій обговорити питання подальшого існування цукрової галузі України.

Коли ж високопосадовці не дослухаються до цукровиробників, громадян очікуватимуть наступного фруктово-ягідного сезону ще вищі ціни на солодку продукцію. Бо, якщо держава терміново не віднайде коштів на закупівлю цукру про запас, це зроблять підприємливі посередники, аби, як, до речі, й цього літа, підвищити ціну на нього аж до захмарної. А поки державні мужі думають та збираються ухвалювати рішення, щиро раджу громадянам запасатися цукром зараз.