З вітаннями і каменем за пазухою
Близько тисячі депутатів сільських, районних, міських та обласних рад із усіх регіонів країни зібралися днями у Києві й утворили «Всеукраїнське об’єднання депутатів місцевих рад». Головою Національної ради цієї організації обрано лідера Української партії «Єдність», заступника Київського міського голови – секретаря Київради Володимира Ялового.
Хоч саме партія «Єдність» та Спілка секретарів місцевих рад Асоціації міст України і громад доклали найбільших зусиль для організації такого форуму, проте установчий з’їзд об’єднання не став вузькопартійним заходом. На що дехто нарікав напередодні. Серед делегатів були представники понад тридцяти партій, а отже й дискусії в залі та в кулуарах точилися гарячі. Але змістовні й демократичні: все вирішували через голосування – звичну для депутатів процедуру. Тож демаршів, як на партз’їздах, не було.
У своєму виступі голова оргкомітету Володимир Яловий докладно розповів про мету й завдання нової організації. Він наголосив, що багато в чому «нова влада не відрізняється від старої». Подекуди призначені зверху глави областей «знову хочуть підім’яти під себе місцеве самоврядування». То тут, то там чиниться тиск на мерів міст, не кажучи вже про депутатів місцевих рад чи сільських голів. Учасники Помаранчевої революції, на переконання Ялового, прагнули поміняти не лише людей при владі, а й саму систему влади, демонополізувати її. Тож, впроваджуючи з наступного року конституційну реформу, представники територіальних громад вимагають не забути й про розширення повноважень місцевого самоврядування. «Це не послаблення центральної влади, а посилення – через позбавлення її невластивих, обтяжливих повноважень, – каже Яловий, – під балачки про рух до Європи треба зробити хоч один крок назустріч Європей-ській хартії місцевого самоврядування, яку Україна підписала».
Концентрація усієї реальної влади в одній вертикалі породжує різноманітні кризи. Від цього падає довіра до влади загалом і до лідерів Майдану зокрема. Адже останні багато обіцяли, але зробили мало. Ціла низка муніципальних законодавчих пропозицій – податкових, земельних, бюджетних, виборчих – залишається поза увагою, як за старого режиму. Намір провести «партійні вибори» місцевих рад призвів до того, що, за прогнозами соціологів, голосувати наступного року прийде лише близько сорока відсотків виборців. А окремі політичні сили, зокрема й деякі місцеві ради, пропонують узагалі бойкотувати цю кампанію. В умовах, коли державна влада не дослухається до численних пропозицій органів місцевого самоврядування (свого, до речі, конституційного(!) партнера), Всеукраїнське об’єднання депутатів місцевих рад вимагає надати його з’їздам права законодавчої ініціа-тиви.
Завітав на з’їзд і перший заступник голови Секретаріату Президента Іван Васюник. Приніс вітання від Віктора Ющенка і щось на зразок каменя за пазухою. Віктор Андрійович у привітанні був утішений, що вперше за роки незалежності відбувається становлення сильного і дієвого місцевого самоврядування на кращих з європейської практики зразках. Президент пропонував «наповнити реальним змістом місцеве самоврядування», «розмежувати права всіх гілок влади і місцевих влад» тощо. Водночас високопосадовець, якого послали зачитати ці слова, додав й «від себе». Не сподобалася, виявляється, йому «песимістична доповідь» Ялового, розчарування інших промовців. Почав нарікати, що «громадську справу плутають з партійною»… Багатьох цей виступ здивував. Був би пан Васюник, як колись парламентарієм, тобто публічним політиком, то радо і його послухали б. Але ж держчиновник прийшов зачитати вітання. Танцював, танцював і не вклонився? Бо вийшло, що Президент про з’їзд однієї думки, а службовець його канцелярії – іншої. Вирішив «підредагувати» главу держави?
Посланець уряду зачитав позицію Юрія Єханурова: «саме від влади на місцях передусім залежить якість життя як у маленькому селі, так і великому місті». І запевнення прем’єр-міністра: «уряд налаштований співпрацювати з органами місцевого самоврядування і їх асоціаціями й надалі». А, може, надалі не треба так, як досі?!
Іван Плющ приніс вітання від спікера ВР Володимира Литвина. Але, оскільки його «надрукували дуже дрібними літерами», Іван Степанович не зачитував. Зате «від себе» старійшина вітчизняного парламентаризму говорив довго. За його словами, без «реального місцевого самоврядування не буде ні демократії, ані толку в державі». Плющ нагадав, що закон про місцеве самоврядування ВР ухвалила на початку незалежності держави. До нього сімнадцять разів вносили зміни. Хоч закон насправді не виконувався ні зі змінами, ні без них.
Київський міський голова Олександр Омельченко наголосив, що об’єднання депутатів усіх рівнів – єдина сила, що представляє народ. А ті, «хто придумав партійні вибори місцевих депутатів, – не політики, а політикани». Вони хочуть «приватизувати» владу не лише в центрі, а й на місцях. Олександр Олександрович навів приклад: нині ціна за «парламентське місце» в партійних виборчих списках доходить до 2 мільйонів доларів, а у списках до місцевих рад – сотні тисяч. «Йде купівля влади, а не її обрання, – каже Омельченко. – Це справді громадський гріх. Такі вибори народу не потрібні. Скоро органи місцевого самоврядування виконуватимуть функції касирів при порожніх касах. Крейди в школу не буде за що купити».
Народний депутат України Василь Гаврилюк вважає, що будь-якій державній владі невигідно мати за партнера органи місцевого самоврядування. За його словами, ця хвороба давня: ще комуністи 70-х років нав’язували думку, що «дім треба будувати від даху». Що з цього вийшло? «Дім» розвалився. Але цього ж «архітектурного проекту» чомусь дотримується й нинішня влада. Вона, на переконання Гаврилюка, не хоче розуміти, що місцеве самоврядування – фундамент держави. Відтак, як каже парламентарій, місцева влада несе найбільшу відповідальність. «Нам усім треба визнати чесно й відверто: перспектива держави – лише за зміцненням її фундаменту», – каже Гаврилюк. На його думку, після пропорційних виборів в органах місцевого самоврядування «не буде кому працювати, бо там відбуватимуться політичні бої, як у парламенті». Тому нардеп Василь Гаврилюк від імені своєї партії «Третя сила» підтримав усі ініціативи форуму депутатів місцевих рад. Він запропонував ініціювати референдум щодо системи виборів і ролі та місця місцевого самоврядування у владі.
Більшість делегатів з’їзду була переконана, що пропорційні вибори – це змова представників кількох партій у парламенті. А тому закликали не лише обмежитись вимогами до парламентаріїв од з’їзду, а й провести акції протесту під Верховною Радою, застосувати весь арсенал демократичного впливу на владу. Крім цього, у своїх резолюціях і зверненнях з’їзд вимагає справедливо розподілити держбюджет-2006, підтримати малий і середній бізнес, не поспішати з адмінреформою, а натомість реформувати державний устрій – передусім у частині прав і обов’язків територіальних громад та їх самоврядних органів.
Насамкінець зауважу, що навіть колись палкий прихильник пропорційних виборів, народний депутат Володимир Бондаренко визнав: єдиної думки щодо цього в суспільстві немає. Він уже ніби й не проти, аби повернути мажоритарну систему місцевим радам. Пан Бондаренко нещодавно вийшов з найрейтинговішої партії. Чи не тому й змінив думку?