«Японська осінь» на схилах Дніпра

За час, відведений Всевишнім, можна прожити не одну долю – бо стільки разів ти людина, скільки знаєш мов, а душа розквітне барвами й мелодіями усіх країв, які встигнеш пізнати. Незрячий українець Василь Єрошенко спілкувався чотирнадцятьма мовами.Японською він творив художні книжки, перші з них – дві збірки казок «Пісні досвітньої зорі» та «Останнє зітхання» – видані в Токіо 1921 року. Взагалі ж духовна спадщина цього слов’янина, портрет якого восени 1920-го написав «японський Ренуар» Накамура...

Silentium – зброя!

Журналістський блокнот, чи записник, – поняття, що чимдалі втрачає своє пряме значення. Часто-густо це звичайна людська пам’ять (у журналіста – тренована), з глибин якої та чи та обставина «витягує» доречний і потрібний факт, прізвище, крилатий вислів…От і недавно, осмислюючи майбутній матеріал, згадав про цікавого українського поета ХІХ століття Якова Щоголева. Ланцюжок асоціацій змусив мене згадати й «російський аналог» цього літератора – Федора Тютчева. У них і справді багато спільного....