Її квіти, як вірші

Поезії пише з дитинства. Та як почала ще й фотографувати, зрозуміла: слово, як і фотоапарат, це – об’єктив у макросвіт. А світ усе ширшає, якщо в тебе самої широка душа. Фотографувати квіти – нове захоплення інженера, поетеси, члена Спілки журналістів України Ніни Цуканової-Гринько.

Стільки квітів одразу в одній залі – природніх і… дивовижних – весняних, зимових, літніх, осінніх… Де ще таке побачиш? Це – фотовиставка «Квіти нашого міста» – роботи журналістки, відповідального секретаря журналу «Фінанси України» Ніни Цуканової-Гринько. Виставка у великому залі Національної спілки журналістів України триватиме до середини грудня.

– Ідеш містом – тротуаром, звертаєш на стежку… Як пахнуть трави і квіти повертають до сонця очі… Я нічого спеціально не шукала, ця краса, ці шедеври – всюди в Києві… Ось – ожина, а це в’юнок після дощу, а це – жовтець… На Нивках – болітце і там жовтець цілим килимом розкинувся… Всі квіти – тільки з Києва, – пані Ніна розповідає про свої квіти-фото, ніби білі вірші складає-виписує. – Тільки з квітня цього року зробила понад п’ять тисяч фото.

Один знімок – кращий іншого. Соняшник під київським сонцем, дзвіночки й чорнобривці, королеви-троянди і тендітна кульбаба, червоні маки й мальви, біло-рожеві квіточки яблуні й синь бузку….

Ці знімки, які пані Ніна робить цифровою камерою, і не назвеш фото – це «малювання» світлом і такою чутливою душею, яка не перестає дитинно-щиро захоплюватися щоденним світом, оченятами-квітами нашого рідного Києва.

Вона не збиралася влаштовувати ніякої виставки, просто приносила на роботу все нові й нові знімки, показувала колегам – Ларисі Ларіоновій, Інні Головко…
– Цю красу повинні бачити не тільки ми, – якось сказала їй Лариса Ларіонова, – зроби виставку.

Того дня пані Ніна багато читала і своїх віршів, презентувала нову збірку лірики (вже шосту) «Під фіолетовим дощем». У її задушевних поезіях – таке живе й непричесане життя, пейзажі, акварелі, відверта розмова про насущне…

Кажуть, до мистецтва ніколи не пізно прийти. Приклад – Ніна Цуканова-Гринько. Хоч спочатку закінчила політехнічний інститут, була викладачем, але згодом вступила до Літературного інституту ім.Горького в Москві. Першу збірку видала в 33 роки. Її вірші хочеться читати. Як і милуватись її квітами.