Від тарганів до філософії
Фонд розвитку українського кіно за сприяння кіностудії імені О.Довженка, а також посольств Латвії, Молдови та Чехії, з 23 по 28 вересня проводив міжнародний кінокампус. Учасники з Польщі, Чехії, Латвії, Білорусі, Молдови та України показали свої фільми для всіх, хто любить кіно, мріє про нього і знає як його знімати всупереч усім негараздам.
На кінокампусі не було журі, яке б визначало кращі фільми, натомість було багато експериментів та несподіванок.
Фільми були різножанрові. Це й роботи з філософським підтекстом, адже молодь передусім зайнята пошуком другої половини і, зрештою, самих себе (чого варті лише назви – «Поїхати», «Самотність душі», «Душа, що відлітає»). Так, режисер Микола Власов у фільмі «Поїхати» непогано відтворив романтично-ностальгійний настрій молодих людей, які вирушають на пошуки кращого місця. Оригінально показав пошуки другої половини (в стінах занедбаного гуртожитку) Василь Снєгірьов у стрічці «Плечем до плеча». Виявляється, що людські почуття можна передати не лише через дзеркало душі (очі), обличчя, а й через… ноги. Денис Масликов у фільмі «Закохані ноги» іронічно показав усі перипетії пошуку партнера з точки зору траєкторії ходи (камера не піднімалася вище ніг).
Вагомо представлений і гумористичний жанр. Так, короткометражка Сергія Іванова «Квітень» показує як нелегко вартовим витримати свою службу, коли поруч проходить багато струнких і симпатичних дівчат (до речі, жіночі фігури привертають увагу не лише вартових, а й офіцерів). Напіванімаційний фільм «Тарган» розповідає про кумедні ситуації, пов’язані з існуванням таких небажаних сусідів.
Не обійшли і класику – Ігор Барсегян по-новому подав твір Максима Горького «Подружжя Орлови».
Ольгу Черниш на створення картини «Вібрація» надихнув Михайло Булгаков. Герой фільму, пишучи для редакції твір про філософію роману «Майстер і Маргарита», потрапляє в містичні ситуації, що змусило його припинити роботу і спалити твір. Однак наприкінці фільму редактор іронічно познущався із студента, запропонувавши написати про містику Гоголя.
Фільм Ілзи Кунги «Рандеву» (створений за однойменним оповіданням Генріха Бьоля) акцентує на психологічних нюансах. А от «Казку про рибалку та…» Миколи Воротинцева у модерному стилі створено за казкою Олександра Пушкіна.
Керівник Фонду розвитку українського кіно Віктор Приходько критично зауважив: «Перший млинець вийшов нанівець». Справді, ці фільми навряд чи претендують на вручення «Оскара», та все ж, добре, що студенти мають можливість знімати картини, експериментувати. Саме так можна віднайти молоді таланти, заховані в глибинах української культури.