Будівельник із званням академіка

Ця людина брала участь у зведенні стратегічних і житлових об’єктів на просторах колишнього СРСР. Але найбільш довелося попрацювати в Україні, зокрема на Сумщині. І хоча від деяких підприємств нині не залишилося й сліду, мого співрозмовника, академіка Академії будівництва України, заслуженого будівельника України Юрія Сербіна, там добре знають і пам’ятають.

«Гарячих» об’єктів за його 39-річну трудову діяльність також вистачало. Працюючи керівником будівельних організацій, він відбудовував зруйновану землетрусом Вірменію, зводив стратегічні та секретні шосткинські заводи «Свема», «Десна», «50 років Жовтня». Будівництво кожного з них (входили до системи радянського військово-промислового комплексу) передбачало високий рівень відповідальності. Зрозуміло, що до числа обраних потрапляли люди з бездоганною професійною та життєвою репутацією.

– Підрахувати, хоча б приблизно, скільки вдалося побудувати за роки роботи, надзвичайно важко, – каже Юрій Сергійович. – Визначити обсяги ані в квадратних метрах, ані в інших одиницях неможливо. Адже починав працювати робітником, а став керівником тресту. Пізніше випало посісти посаду міністра будівництва та архітектури України. Одне слово, від робітника до міністра пройшов усі щаблі, не пропустивши жодного.

Банкнотна фабрика стала меншою

Під час зустрічі з Юрієм Сергійовичем попросила розповісти про будівництво якогось одного об’єкта, що нині є визначальним у незалежній Україні. Сербін назвав банкнотну фабрику.

– Згідно з початковим проектом нинішня фабрика мала б бути чотириповерховою, – почав розповідати пан Юрій. – Такий розмах з урахуванням необхідної потужності викликав певні сумніви. Тож мені, за дорученням колишнього першого віце-прем’єра Ігоря Юхновського, довелося з метою зменшення вартості будівництва вивчати закордонний досвід. Перебуваючи у відрядженні у Великій Британії, ми відвідали підприємство з аналогічними потужностями в Ньюкаслі. Тож свій «зріст» наша банкнотна фабрика й зменшила вдвічі. Було внесено зміни до проекту та вимог до устаткування. Ще один момент – ознайомлюючись із роботою англійської фабрики, я раптом помітив на вже готових купюрах знайоме обличчя. З’ясувалося, що то нові казахські гроші. Цей вантаж уже чекали в аеропорту. Український уряд тоді достатньо активно звинувачували в сепаратизмі. Мовляв, хочуть свої гроші мати й зруйнувати СНД, а казахи вже все зробили – швидко й без зайвого галасу.

Принагідно Юрій Сергійович пригадав один курйозний випадок щодо народження грошей незалежної України. Хоча тоді було не до сміху. Виявляється, перші гривні виловлювали… з води.

– Баржі з українськими купюрами пришвартувалися на Дніпрі пізно вночі, – розповів Юрій Сергійович. – Отримавши це повідомлення, я був змушений туди виїхати. Там уже працювали співробітники Національного банку на чолі з нині покійним його головою Вадимом Гетьманом. Ситуація полягала в тому, що контейнери з грішми були надто великими, аби їх можна було скласти у вибране Нацбанком приміщення – евакуаційне сховище цивільної оборони, яке до того ж виявилося підтопленим. Тож довелося розривати великі упаковки і в уже менших, водонепроникних, опускати прямісінько  у воду.  Через це ледь не виник конфлікт із військовим офіцером, підрозділ якого забезпечував охорону вантажу. Втім, усе обійшлося, хоча й не без форс-мажорних обставин.

Замість «одобрямсу»

Від часу ударних будов і загального «одобрямсу» змінилося в будівельній сфері чимало. Звісно, проблем представникам цієї професії додалося. Раніше над проектом будинку мало хто замислювався, адже існував «типовий». Тож споруду приймала комісія фахівців із «типовим» мисленням. Нині ж, не врахувавши вимог інвесторів, можна довго очікувати на новоселів.

– Це суто комерційні й цілком логічні елементи нинішньої будівельної промисловості, – пояснює Юрій Сербін, – але є й інше. Через достатньо велику кількість приватних будівельних організацій виник новий тип стосунків між державою і приватним забудовником. Зрозуміло, що будь-які нові стосунки одразу ідеально не складаються. Необхідно, аби минув час, аби всі проблеми відшліфувалися. Саме для цього в Україні й створено Асоціацію будівельників. Необхідно систематизувати конфлікти, що виникають нині, й відпрацювати механізми їх вирішення. Не секрет, що умови будівництва останнім часом викликали чимало суперечок, і ледь не кожний об’єкт нагадує зону воєнного конфлікту або місце політичних дебатів. Звісно, передусім це стосується столичних новобудов.

Асоціація – за чіткі правила

Намагаючись врегулювати проблеми, члени Асоціації будівельників вирішили розпочати з себе, перевіривши законність конфліктних забудов. Для цього було підготовлено листа до Президента України з проханням проаналізувати відповідну документацію.

– Генеральна прокуратура України, виконавши розпорядження президента, надала йому перелік об’єктів, в законності будівництва яких є певні сумніви, – каже Юрій Сербін. – Відсоток таких об’єктів виявився насправді дуже мізерним. І це цілком логічно, адже не дуже розумно вкладати мільйонні інвестиції в сумнівну справу. Однак у столиці більше сотні конфліктних новобудов, продовжувати роботи на яких проблематично. На це є багато причин. Одна з них, на думку фахівців, полягає в тому, що будь-який будівельний об’єкт можна зробити конфліктним, зібравши лише достатню кількість підписів невдоволених. І законність новобудови ставиться під сумнів.

– Ми, наприклад, проводили експертизу підписів людей, які начебто проти зведення житлового будинку на вулиці Ірпінській у столиці, – веде далі Юрій Сербін. – У списку знайшли понад 100 фальшивих «автографів». Окрім цього, проти чомусь висловлювалися мешканці будинків на вулиці Ушакова, що майже за 2 кілометри від об’єкта і на вулиці Ромена Ролана, що навіть в іншому кінці району. Звісно, виникає питання: яким чином новий будинок заважатиме саме мешканцям цих двох вулиць?

Є серйозні претензії у фахівців і до проведення громадських слухань щодо проблем будівництва.

– Мені доводилося бачити, яким чином такі заходи організовують за кордоном, зокрема в Сполучених Штатах, – каже Юрій Сергійович. – Там обрані фахівцями проекти обговорюють привселюдно. Спочатку доповідає представник муніципалітету і пояснює, чому саме цей проект обрано. Потім інвестор, по суті, вмотивовує, чому він вкладає гроші в проект. Тобто перед громадою виступають фахівці, які детально ознайомлені з особливостями майбутньої новобудови. Зважте, що робиться це задовго до початку будівнитва і розглядається не 25-30 об’єктів, як у нас, а один або два – не більше. У нас же, коли вже починає працювати будівельна техніка, кожен дерев’яний зелений паркан перетворюється на місце для політичних дебатів. Інколи виникають курйозні ситуації, коли люди протестують проти будівництва заправки, а насправді там мають будувати, наприклад, спортивно-розважальний комплекс. На мою думку, необхідно просто визначитися, що важливіше для українських міст і столиці зокрема: розвиток та збільшення інвестицій чи досягнення тимчасових політичних завдань?

Отже, найголовніше завдання, що постає перед будівельниками – виробити разом з державними установами та громадами міст чи сіл чіткі правила будівництва. Неважливо, громадські слухання то будуть чи щось інше. Головне, аби це вирішувало всі конфліктні ситуації.

До надійного тилу

Розпрощалися ми з Юрієм Сергійовичем близько восьмої години вечора, але за півгодини він мав наступну заплановану зустріч, після якої мала бути ще одна. Не втерпіла й поцікавилася: чи встигає він спілкуватися з сім’єю – дружиною, дітьми, внуками? При згадці про них у співрозмовника потеплішав голос і він посміхнувся:

– Сім’я мене завжди розуміла й завжди, за будь-яких обставин, була поруч, підтримувала. Це мій надійний тил.