Про тиск і державний борг

Олександра Омельченка запитали: «Чим можна пояснити те, що навіть за нової, демократичної влади не припиняються якісь закулісні ігри щодо вас як міського голови столиці?»

– Тиск на київську владу завжди був, є і, мабуть, завжди буде. Змінюється погода – змінюється тиск, і так само при змінах влади змінюється тиск на Київраду та міську адміністрацію. Але ми діємо за законом Ньютона. І цей закон уже дев’ять років працює у Києві, підтверджуючи стабільність міської влади, політичну, соціальну та економічну стабільність у столиці.

Цього року Міністерство фінансів та Державне казначейство незрозуміло для мене чомусь вирішили не віддати законні кошти, зароблені киянами 2004 року, – 972 мільйони гривень трансферту, який бюджет столиці має отримувати рівномірно щомісячно по 80 із лишком мільйонів. Ми протрималися за рахунок кредитів, і показники вересня матимемо не гірші, ніж за попередні вісім місяців. У серпні отримали два мільярди гривень податкового збору – чого не було за всі повоєнні часи. У подальшому бюджет Києва не може перекрити сотні мільйонів гривень, які нам не повернув державний бюджет. Тож іншого виходу не було – за дев’ять років мого головування я вперше подав позов до Господарського суду. Днями буде перше досудове засідання щодо відносин Мінфіну та Казначейства з київським бюджетом. У нас є всі підстави – юридичні, фактичні і тим більше моральні – виграти процес, аби поставити на місце отих «закулісних гравців»: у них ще є можливість погодитися і до кінця року віддати те, що вони мали віддавати рівномірно щомісячно. Якщо таке рішення буде прийнято, ми, можливо, аби не ганьбити вищу владу, пішли б на мирову.

Від цих коштів залежать усі дотації, надбавки, які ми останніми роками регулярно виплачували киянам.