Названо прізвища і звинувачення. Що далі?
20 вересня в сесійній залі Верховної Ради нарешті прозвучало те, що мало статися ще кілька років тому. Хоча, відверто кажучи, це повинна була зробити Генпрокуратура України, очолювана сумнозвісними керманичами. Проте ані Потебенько, ані Васильєв і двічі Піскун так і не довели свою професіональну придатність. Справа ж убивства журналіста Георгія Ґонґадзе надто проста. Якщо хочете, доволі примітивна. Справжні професіонали таку розкривають за лічені дні. Це, власне, зайвий раз довів звіт парламентської тимчасової слідчої комісії (ТСК) у справі Ґонґадзе, озвучений її головою Григорієм Омельченком.
Америки Григорій Омелянович не відкрив. Він лише підтвердив те, про що здогадувалося суспільство.
– Проаналізувавши зібрані докази, тимчасова слідча комісія дійшла висновку, що колишній глава Адміністрації Президента України Володимир Литвин є підбурювачем до вчиненого злочину проти Георгія Ґонґадзе, – заявив народний депутат. – Дії колишнього глави держави Леоніда Кучми члени ТСК одноголосно кваліфікували як організатора викрадення журналіста. Накази Леоніда Даниловича виконував нині покійний Юрій Кравченко, тодішній міністр внутрішніх справ. Причетний до цього жахливого злочину й екс-голова СБУ Леонід Деркач.
Крім того, пан Омельченко повідомив, що всі рішення комісії, зібрані докази й матеріали ще у вересні 2002 року було направлено Генпрокурору Святославу Піскуну, а в березні 2003 року з тими ж документами ознайомили Геннадія Васильєва. Але вони не поспішали довести справу до завершення.
Більше того, пана Піскуна звинувачують у тому, що він своїми умисними чи ненавмисними публічними заявами довів справу до того, що слідство не має змоги допитати найціннішого свідка – Юрія Кравченка. Знаючі люди подейкують, що не з того тіста був Юрій Федорович, аби так безжально по відношенню до себе вчинити. До речі, за словами того ж Григорія Омельченка, колишній міністр внутрішніх справ не квапився розправитися з Ґонґадзе, всіляко відтягував страшну мить. Тут, як кажуть, є над чим замислитися. Якщо, звісно, настійно розслідувати резонансну справу, а не займатися імітацією.
Із оприлюднених прізвищ лише один із фігурантів звіту ТСК нині на високій державній посаді. Певна річ, спікер парламенту одразу ж відреагував на звинувачення: «Звіт ТСК у справі Ґонґадзе є намаганням відвернути увагу від справжніх замовників убивства». Відверто кажучи, непереконливо звучить. Вагоміше прозвучала б його заява про відставку, аби ні в кого не закралося й тіні сумніву, що його високе крісло перешкоджатиме слідству. Але таке, на жаль, не в традиціях українських можновладців.