Ревізія історичного середовища
Кілька років після підпорядкування, за урядовим рішенням, справи охорони культурної спадщини Міністерству культури, у столиці пам’ятки історії фактично залишалися беззахисними. І от тепер справедливість відновлено, знову створено Головне управління охорони культурної спадщини. Призначений його начальником Руслан Кухаренко провів перший брифінг, на якому розповів чимало цікавого.
Про монумент пам’яті жертв голодомору
Свого часу постановою Верховної Ради було вирішено спорудити монумент пам’яті жертв голодомору біля комендатури на вулиці Січневого повстання з використанням комендатури під музейний комплекс. Із певних причин цього не було зроблено: комендатуру вже продали з молотка, а поруч почали зводити будинок, на Грушевського, 9-а. Запропоноване місце біля мосту Патона журі «забракувало». Згодом хотіли поставити меморіал біля Михайлівського золотоверхого монастиря. Але й тут є проблеми – навколишня територія належить монастиреві, себто релігійному закладу. Тому Президент України дав доручення створити комісію, яку очолив Київський міський голова, і до складу якої входять народні депутати України, фахівці в галузі охорони культурної спадщини, культури. Завдання комісії – розробити концепцію і зрештою визначитися з місцем. Зрозуміло, що монумент має бути величний. Відбутися музейчиком зі скромним пам’ятним знаком – не вдасться.
Про будинок на Грушевського, 9-а
Руслан Кухаренко тричі категорично виступав проти зведення цього будинку. Адже будівництво порушує десять статей чинного законодавства.
– Вважаю, що цей новобуд слід демонтувати, – зазначає Руслан Іванович. – Щоб не здіймати багато пилу на Печерську, це можна зробити алмазними пилками за допомогою того самого підйомного крану, яким будинок монтували. Рекультивувати землю, на якій його звели.
– Як бути з інвесторами, які вклали у цей 23-поверховий будинок великі гроші? – запитали пана Кухаренка.
– До мене інвестори приходили кілька разів, щоб погодити цей проект, – відповів він. – Але впродовж чотирьох років отримували негативні відповіді з докладним описом порушень чинного законодавства. Тож інвестори знали, на що йдуть, тому й повинні відповісти перед законом.
Про Десятинну церкву
Днями Руслан Кухаренко побував на розкопках Десятинної церкви. Він переконаний, що рішення про початок археологічних розкопок було правильним.
– Ви бачили б, у якому жахливому стані фундаменти Десятинної церкви! – обурено каже Руслан Іванович. – Після війни там зробили звалище. Будівельне сміття, яке вивозили із зруйнованого Хрещатика, складали на площі Десятинної церкви. Метр завтовшки. Потім все це закатали асфальтом і камінцями виклали буцімто фундамент церкви. У 80-ті роки поклали ще півметра бетону, знову навалили всілякого брухту та сміття і знову вимостили нібито фундамент. Археологи доручили будівельній організації зняти штучні нашарування. А пробні шурфи показали, що справжні залишки Десятинної перебувають на глибині від 1,5 до 2 метрів під навалом сміт-тя. Нині працюють над проектом павільйону, археологи працюватимуть у закритому приміщенні, аби серйозно вивчити об’єкт. Мені розповіли, що знайшли місця, не копані жодним археологом. Тому серйозне вивчення залишків Десятинної церкви дуже важливе. Коли вже матимемо хімічний аналіз кладки, чітку реконструкцію плану споруди, тоді можна буде сказати, що там треба робити.
Про перейменування вулиць
Коли до складу Києва приєднали села Троєщину, Биківню, Жуляни та інші, там існувала радянська типологія найменування вулиць. Вона полягала в тому, що в кожному населеному пункті мали бути вулиці Леніна, Горького, якогось повстання тощо. У Києві не може бути кількох однакових вулиць, аби уникнути поштового та юридичного нонсенсу. Крім того, слід позбутися немилозвучних назв – Колекторна, Газопровідна, Тепловозна, Зрошувальна, Верстатобудівельна тощо.
Про «Мистецький «Арсенал»
Нині опрацьовується концепція музею. Свого часу, коли Іван Мазепа розбудовував Київську фортецю, то збудував цитадель, яка в основних рисах зберіглася. Вона більша за лондонський Тауер – серця Великої Британії, де зберігаються найбільші скарби англійців. Київська цитадель духовності й культури включає в себе Києво-Печерську лавру, «Мистецький «Арсенал» з валами, взуттєву фабрику (яку треба виселити звідти), військову частину. Все це, на думку пана Кухаренка, необхідно об’єднати в єдиний комплекс валів, вивести за його межі транспорт, закрити в цьому місці вулицю Січневого повстання, зробити об’їзну транспортну магістраль довкола валів, щоб внутрішньофортечна система діяла зі своїми буферними зонами, з розвитком туристичної та музейної функції. Тут необхідно створити великий музейний комплекс, куди перенести з Лаври Музей історичних коштовностей, Музей театрально-декоративного мистецтва та багато інших музейних комплексів. Місця для цього вистачить, адже там 26 тисяч квадратних метрів виставкових площ, 8 окремих входів.
Але передусім треба зайнятися тематико-експозиційним планом. Нині ведуться реставраційно-відновлювальні роботи, а про план експозиції, музейний образ, визначення колекцій, які там будуть, – поки що не йдеться.
Про Сінний ринок
На науково-методичній раді будівлю Сінного ринку було визнано щойно виявленим об’єктом культурної спадщини. Підготовлені матеріали для визнання будівлі Сінного ринку пам’яткою історії зареєстровано і об’єкт внесено до державного реєстру. Будь-які роботи, що проводять тут без дозволу, є порушенням чинного законодавства. Однак нещодавно стало відомо, що ринок варварськи зруйновано. Матеріали про це передано до прокуратури, яка порушила кримінальну справу за фактом знищення пам’ятки історії.