На місці Сінного буде… ринок

Від початку нинішнього року  вирують пристрасті довкола Сінного ринку. І хоч у суперечку між  громадою тутешнього мікрорайону і ТОВ «Сінний ринок» втручалася і міська влада, і навіть Президент Віктор Ющенко в курсі справи, крапку ставити у ній зарано.  Перепалка триває: мешканці будинків,  що поряд із ринком, наполягають на тому, аби зберегти ринок у його первозданному вигляді, й ратують лише за капітальний ремонт критого приміщення, інвестори ж мають свої плани – збудувати на місці ринку офісно-торговельно-житловий комплекс.

Днями коаліція учасників Помаранчевої революції спробувала провести громадські слухання щодо цього конфлікту, позаяк лише після узгодження з громадою інвестори мають право  розпочинати будівництво. Але розв’язати цю проблему в правовому полі  не вдалося. По-перше, початок слухань розпочали  на годину пізніше (невідомо кого ж так довго чекали), по-друге, у залі зібралося не більш як  три десятки людей. На те також є причина: серед робочого дня складно зібрати народ, тож прийшли переважно літні люди, а місце вибрали таке – клуб мотозаводу, який без путівника не знайдеш. Та попри все зал був розбурханий, наче вулик – люди рвалися до мікрофона, намагаючись одне одного перекричати, а то й образити.

Перед сценою виставили  макет забудови мікрорайону, стенди із фотографіями, де кожен міг побачити, що ж насправді буде на місці Сінного ринку. Проектанти намагалися таким чином переконати усіх  у  своїх благих намірах, а саме: ніяких розважальних закладів,  на кшталт казино, вони не мають наміру тут споруджувати. На вулиці Воровського буде-таки Сінний ринок – оновлений, сучасний, комфортабельний із збільшеними торговими площами та паркінгом. Новий Сінний ринок – це торгові ряди, гіпермаркет для торгівлі товарами різних груп, невеличкі магазинчики та кафе, центри побутового обслуговування, офісні приміщення. Здавалося б, з того треба лише тішитися, адже і Київ, і Україна взяли курс на Європу. Одначе Ольга Забаштанська, Володимир Царьков, Інна Бібікова та інші поважні пенсіонери не вірять у ці красиві слова.

– Я сюди прийшла і привела своїх сусідів задля того, аби перешкодити злочинним намірам інвесторів, – не стримує хвилювання Інна Никифорівна. – Сінний ринок – це пам’ятка архітектури і її має охороняти закон. По-друге, в окрузі вже немає жодного ринку – за пучком кропу чи петрушки доводиться їхати на Поділ або Лук’янівку, а  для таких, як я, це неблизький світ.

Не стримував обурення і Віталій Славов, який прожив біля Сінного понад тридцять років. Він вважає, що забудовники свідомо знищили ринок, не маючи на те права.

– Є висновок директора інституту генплану про те, що заборонено змінювати цільове призначення будівлі, – наголошує пан Віталій. – У римському праві був закон, який захищав діяльність на користь суспільству. Якщо ж діяльність була незаконною, то прибуток вилучався. Нам намагаються замилити очі цими макетами і картинками. До того ж, не маючи згоди громади на будівництво, вже підірвали критий ринок. В окрузі перепрофілювали 20 магазинів, і тепер ніде хліба купити.

Віталій Олександрович зібрав п’ять тисяч підписів киян, які наполягають, аби ринок реконструювали. Та до цих голосів не прислухалися: собаки гавкають, а караван йде.

Свою думку на цю проблему висловив Йосип Шварцман, заступник директора музею історії Києва, член колегії правління товариства охорони історичних пам’яток:

– Кожна історична пам’ятка повинна мати прилеглу охоронну зону – фізичну і візуальну. Цього насправді немає. Представники адміністрації ринку переконують, що ще з 1961 року на будівлі з’явилися тріщини. Кожна експлуатуюча сторона зобов’язана двічі на рік, перед зимою і після зими, проводити огляд будови й проводити  за потреби її  ремонт. Якщо ж будівля змінила свої конструкційні властивості, тоді ухвалюються рішення її розібрати, але із збереженням усіх елементів. Я свого часу проектував схожі споруди – торговельні центри в  Челябінську та Мінську. Стоять і досі.

Мешканці мікрорайону не проти реконструкції критого ринку,  але хочуть, щоб на місці Сінного був саме традиційний ринок, а не палац на кшталт супермаркету.

Представник адміністрації ринку Рустем Валєєв твердо стояв на своєму. Він демонстрував різні документи: висновки експертів, що засвідчували  аварійний стан будівлі – від даху до фундаменту. І переконував, що чиновники вирішили внести її до переліку пам’яток архітектури, не провівши відповідних культурологічних експертиз. Суд визнав таке рішення незаконним. Пан Валєєв побоюється, аби на Сінному не сталася прикра історія московського «Аквапарку».

Якщо не виникне бюрократична  тяганина (а вона таки виникла), то завдяки сучасним будівельним технологіям за два – два з половиною роки на вулиці Воровського виросте сучасний офісно-торгововельно-житловий комплекс. Певна річ, «блошиного» ринку там не буде. Аби задовільнити бажання громадян, вирішено збудувати тимчасовий сучасний торговельний майданчик поблизу ринку і обладнати його спеціалізованими кіосками для продажу продуктів першої необхідності. Про сільських бабусь із кошиками та торбинками, звісно ж,  забули. Тож за петрушкою доведеться-таки їздити на Поділ чи Лук’янівку.