Забракло трьох. Підвели свої

Юрія Єханурова Верховна Рада не затвердила прем’єр-міністром. Хоч «проти» ніхто не голосував. Та й «за» проголосувало чимало – 223 депутати. Забракло лише трьох. Якщо не рахувати кількох «нашоукраїнців», які були у відрядженні, але їх «заблоковані» картки… голосували.

Президент України провів у Верховній Раді півдня. Виступав довго, говорячи правильні слова, зворушливі, як завжди, але не переконливі для половини депутатського загалу. Чому? Бо на Майдані місяць тому так само гарно він казав інше, зокрема розхвалював уряд Тимошенко. А ще місяцем раніше поставив Кабміну відмінну оцінку. Це передусім згадували вчора парламентарії.

Хоч розповісти про соціально-економічні негаразди уряду запросили й чільника Держкомстату, і сам Ющенко переконував, і Єхануров критикував, але симпатики Тимошенко не могли збагнути одного: чому в урядовій ложі сидять усі, крім неї. Невже в усіх кризах, політрепресіях, конфліктах та інших проблемах нової влади винна одна людина. Тим більше, що доповідач від Держкомстату наголосив: «Ситуація була непростою, але цілком керованою. Ці тенденції не є породженням цього року. Це плоди усіх років незалежності, але ситуація наближається до стабілізації»…

Споглядаючи на урядову ложу, можна було бодай здогадатися, хто з міністрів з яким настроєм прийшов у ВР. Адже консультації вже відбулися, персональний список міністрів узгоджено, хоч прізвищ офіційно й не називали. Найактивнішим у спілкуванні був Юрій Луценко. Не сумували й інші міністри-соціалісти. Вони трималися гуртом з урядовцями від «Нашої України». Окремо сидів В’ячеслав Кириленко (член УНП) – ніби зажурився, хоч його соціальну сферу критикували найменше. Сергій Терьохін посміхався… «крізь сльози». А потім присів, опустивши голову й обійнявши її руками. Його однопартієць із ПРП Віктор Пинзеник узагалі не прийшов усе це слухати. Євген Червоненко грізно дивився в зал, на депутатів. Анатолій Гриценко в кулуарах зустрів знайомих…
Віктор Ющенко закликав «не шматувати Україну», згадував повоєнну Німеччину, поставив тест парламенту… «Я знаю, як ця ніч пройшла і в якому лісі», – натякнув Президент і додав, що в парламенті, як колись, знову «запрацювали гроші». За його словами,  «в Україні задіяно цинічний руйнівний план – тими, хто був на Майдані,  в союзі з тими, хто хотів його розігнати»! Ющенко розповів про негативні процеси в економіці і за кулісами влади, а потім вкотре «подав усім руку». Сказав, що з влади підуть бізнесмени, репресій не буде (хоч міністр ніби той же залишається), що політреформу, яка «вже на папері, виконуватиме», що вибори будуть чесними, без адмінресурсу… Дав «тверде слово», ще й узяв «відповідальність на себе».

Багато обіцяв і Юрій Єхануров. Не відмовлятися від соціальних стандартів, стабілізувати економіку, виконати бюджет «за будь-яких несприятливих умов», тісніше співпрацювати з регіонами через нового віце-прем’єра з регіональної політики, відмовитися від «феєрверків» перед журналістами та експериментів над країною, відродити ПЕК, АПК, йти в ЄС, не відвертаючися від ЄЕП, доопрацювати законопроекти із СОТ разом з усіма противниками цього курсу…

Та більшість не дослухалася. Ні Ющенко, ні Єхануров не переконали БЮТ, СДПУ(о), комуністів, половину позафракційних, більшість членів «Єдиної України», «Регіонів України» і навіть учорашніх союзників – ПРП. Голосів «Нашої України», СПУ, НПУ, УНП, ПППУ, НРУ, «Вперед, Україно» і  спільної фракції НДП з «Трудовою Україною» не вистачило.

Утім не все втрачено. Україна має приклад затвердження прем’єра з другої спроби. Має й інший: Юхим Зв’ягільський дев’ять місяців був в.о.прем’єра, керував урядом, попри небажання парламенту. Єханурову залишилося менше – до післявиборного квітня.