Танцювали до перших півнів
Літо пройшло – про синє море і теплий пісок залишилися лише спогади. Почалися студентські будні, але вчитися зовсім не хочеться, а до сесії ого-ого-го… Тож, свою нестримну енергію молодь витрачає на розваги. Хоч і не полюбляю гучні «тусовки», та, як кажуть мої подруги: «Час від часу треба випускати пару». Так я опинилася в одному з київських нічних клубів.
Заклад, до якого ми прийшли, відкрили нещодавно і підходив він нам за багатьма параметрами: недалеко від дому, плата за вхід – по кишені, є де повернутися, небагато відвідувачів і можна гарно відпочити. Єдине, що трохи насторожувало – афіша «Змагання молодих діджеїв». Ми увійшли до клубу о 22 годині. Для справжніх клаберів (так називають завзятих хлопців та дівчат, що мало не щодня відвідують нічні клуби) ніби зарано, але нас це влаштовувало: не вельми людно, музика ще не дуже гучна, можна знайти вільний столик і навіть поговорити. З часом все змінюється: звук вже відлунює у голові, а від сигаретного диму видимість стає майже нульовою, молоді на танцювальному майданчику стає все більше і більше. Кілька годин безперервного руху вже б мали виснажити, але годі про це й думати. Та відчули, що щось змінилося: ніби втоми не відчуваєш, але ноги не просяться у танок. Музика якась кострубата і крізь суцільний «тиць-тиць-тиць» мелодії вже не чути. Увімкнули прожектор, і перед натовпом постав один із обіцяних молодих діджеїв. Через півгодини на майданчику залишилася лише купка клаберів, яким дуже подобалися діджеївські імпровізації. Ми також не здавалися до третьої години ночі. Але все-таки втомилися.
Отже, що треба знати новачку, який збирається відвідати такий заклад вперше? Звісно, мати певну суму грошей. «Нерозкручені», невеликі клуби пропонують прийнятну ціну за вхід – 15-30 грн.; солідні, елітні – 70-100 грн., а то і більше. А ще ж варто купити щось випити (з собою нічого не пронесеш, а пити після кількох безперервних годин танцю все ж захочеться). Коли ж плануєте сісти за столик, то така розкіш теж має свою ціну. Звичайно, вам може пощастити, якщо в клубі буде акція на зразок: «Четвер. Для дівчат вхід безплатний!», «Рожева п’ятниця. Для тих, хто в рожевому – коктейль у подарунок!» або «День капелюшків. Для тих, хто в капелюсі – знижка 20%» тощо. Не забудьте, що вам треба буде повертатися додому, тому залиште гроші на метро, маршрутку або таксі. Зважте на те, що вночі таксисти піднімають ціну, адже альтернативи м немає: або плати скільки скажуть, або йди пішки. Переходимо до наступного пункту – місце розташування нічного клубу. Це теж важливо: що ближче заклад до вашого будинку, то менше витратите на дорогу.
З фінансами розібралися, тепер визначимося зі смаками та уподобаннями. Якщо ви полюбляєте штовханину в натовпі, де на одному квадратному метрі «відривається» мінімум три людини, то обирайте клуб, біля входу якого вже зібралося кілька десятків хлопців та дівчат. Хочете потанцювати та ще й помахати руками, шукайте невеликі клуби, які ще не вельми знані й не мають постійних клієнтів.
Наступний крок – програма. Кожен нічний клуб прагне знайти нових відвідувачів та не втратити старих, тому майже щотижня (а іноді й частіше) влаштовує свята, наприклад «день апельсинів», «день кактусів», «свято перук», «Венеціанська ніч» тощо. Під час таких святкувань проводять різні конкурси, а відвідувачі повинні мати відповідний імідж.
Основний атрибут нічних вечірок – музичний супровід. Танцювальна музика може бути різною: техно, кислота, хауз тощо. Насправді, в усіх цих стилях розбираються або справжні клабери, або самі діджеї. Отож, простою мовою, якщо ви бажаєте потанцювати під латино-американські мотиви – шукайте на афіші відповідно слова «латина», «Куба»; хочете, щоб вас «плющило», йдіть на виступи або змагання діджеїв. Дівчатам раджу не брати з собою багато речей, адже танцювати з сумочкою незручно, а дивитися за нею навряд чи хтось захоче.
І наостанок – нічне життя привабливе і може легко вас «засмоктати», тому пам’ятайте, що після ночі настає день.
Наталя ВЕРНИГОРА