Фрески… в «ленінській кімнаті»
Найвищі ієрархи Української православної церкви Київського патріархату вперше відвідали цей унікальний храм порівняно недавно, хоч існує він понад десять років. Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет, переступивши його поріг, зупинився, якийсь час дивився на монументальний арковий іконостас, а потім – на настоятеля, отця Сергія Станкевича. «Щире здивування можна було прочитати в цьому погляді, – згадує священик. – А потім Патріарх запитав: «А як ви діятимете, якщо… Ну, якщо не вдасться тут залишитися?».
Для непоінформованого читача ця репліка владики може здатися буденною і незначущою. Насправді ж, вона містить у собі цілий спектр проблем. Подив і стурбованість Патріарха свідчили про те, що він гідно оцінив побачене і одразу ж, прикинувши можливий розвиток подій, захвилювався щодо його подальшої долі.
Вулиця Івана Кудрі, 34. Хоч парафіяни церкви Св.Юрія Змієборця, як правило, роблять уточнення для «неофітів»: підходити до будинку зручніше з боку бульвару Лихачова. Ця 5-поверхова «сталінка» – посьогодні гуртожиток славнозвісного заводу «Арсенал». Парафія вже десять років поспіль орендує тут приміщення, яке раніше було… ленінською кімнатою. Може, саме цей факт – релігійна громада, мовляв, нашвидкуруч переробила «червоний куточок» гуртожитку під храм і править там службу Божу – й став причиною того, що керівництво УПЦ КП не поспішало всерйоз зайнятися цією «несерйозною» проблемою. Але це поверхове і абсолютно хибне сприйняття розвіюється, мов туман, варто лише прийти і подивитися.
Ні, звичайно, не можна все багатство внутрішнього, як каже отець Сергій, коптського за своїм типом храму зводити до фресок. Є тут чимало стародавніх ікон, мощі великомученика Юрія Змієборця… Але лише про фрески іконостасу та вівтарної частини – творіння нині, на жаль, покійного художника-монументаліста Миколи Вакулича можна сказати: такого немає більше ніде!
Це близько 14 квадратних метрів натурального, здійсненого за стародавньою технікою, власноруч виготовленими фарбами фрескового живопису. Приблизно половину цієї площі займає багатофігурна композиція «Євхаристія» на стіні у вівтарі. Тут же зображення Спасителя і Богородиці. У єдиному в Києві, а, може, і в Україні фресковому іконостасі шість зображень святих і «Таємна вечеря». Існує протокольне рішення авторитетної комісії художників-монументалістів про те, щоб обговорити питання про присвоєння Миколі Вакуличу звання заслуженого художника України на підставі розглянутих робіт – 10 фресок у храмі Св.Юрія Змієборця – на загальних зборах Спілки художників України. На жаль, через непорозуміння, справу до логічного завершення довести не вдалося. А потім Микола Вакулич пішов з життя…
…Я зайшов до «коптського» храму вранці 11 вересня, на день Усікновіння чесної глави Іоана Хрестителя і застав його… порожнім. Ні, ні, святкова літургія відбувалася. Отець Олександр Горук, який за сумісництвом співслужить з отцем Сергієм, правив службу Божу, одна з найактивніших парафіянок – пані Анна – самотньо допомагала йому. «Ми служимо, щоб храм не залишався без молитви, – пояснила вона. – Але людей свідомо не запрошуємо, бо перебуваємо зараз у підвішеному стані. Договір про оренду з керівництвом заводу «Арсенал» продовжено лише на 11 місяців, а далі… Нам натякнули, що треба виселятися».
«Ви знаєте, що нині робиться в Києві, – приєднався до розмови отець Олександр. – Не треба бути ясновидцем, аби передбачити: за 5-6 років на місці цих п’ятиповерхівок виростуть хмарочоси. Нікуди від цих реалій не дітися. Але не можна допустити, щоб молитва до Бога, яка йде звідси вже досить довго, обірвалася. Я служу тут віднедавна, але рідко де відчував таку благодать. Господарі майбутньої «свічки» повинні змиритися з тим, що в ній має бути виділене відповідне приміщення для храму на першому поверсі».
Що ж, можливий і такий варіант. Але як бути з унікальними фресками Миколи Вакулича? Тобто як розв’язати проблему, на яку свого часу вказав Патріарх Філарет? Так, нинішня будівельна інженерія сягнула такого рівня, що нездійсненних завдань для неї практично не існує. І якщо вже дійде справа до виселення храму з будинку 34 на вулиці Івана Кудрі, то доведеться будівельникам подбати про цілісність фресок і перенесення їх до нового приміщення. Отець Сергій і його парафіяни готові хоч сьогодні запросити експертів із мистецтва будь-якого рівня. Автора чудових творів серед нас немає, але самі вони, фрески, здатні постояти за себе. Навіть перед «Арсеналом».