Паралельні шляхи часом сходяться
Юлія Тимошенко була б успішним політтехнологом. Та цей хист вона не забажала продавати комусь, заради чиєїсь дороги у владу. Свій природній дар використовує для себе. Щоправда, ще не так давно (та й за часів уряду Ющенка) Юлія Володимирівна неабияк підставила плече Віктору Андрійовичу. Та це радше була тактика. Стратегія, вочевидь, у неї інша. За її годинником, схоже, настала пора йти з Віктором Андрійовичем «паралельними шляхами».
Щоб вийти на цю пряму, Тимошенко з’їла не один пуд солі. Ще за рік до минулих президентських виборів не лише суспільство, а й гурт вітчизняних політологів сперечалися: «Піде Юля чи ні». Вона пішла. За Ющенком. А стратегічно була вже, напевно, у майбутньому. Як на мене, тактично Ющенко програв Тимошенко. Вона сьогодні обійшла його.
Здавалося, що Юлія Володимирівна повторить шлях Павла Лазаренка часів його «ранньої опозиційності». Здавалося. Але Тимошенко, принаймні зараз, не копіює відставного Павла Івановича. Вона обрала «паралельний шлях»…
У що, очевидно, посвятила своїх союзників ще до відставки уряду. Проговорився про це Микола Томенко. За добу до оприлюднення Юлією Володимирівною планів на майбутнє відставний віце-прем’єр розповідав журналістам про те, що Тимошенко з командою створить щось на кшталт опозиційного уряду, який пропонуватиме альтернативні програми дій тощо. Говорити, пропонувати, критикувати легше. Тим паче є багатий досвід. Опозиційність, альтернативність чи «паралельність», якщо хочете, вигідна для політиків. А перед виборами – удвічі.
Політреформа тепер відбудеться обов’язково. Дискусія про можливість скасування конституційних змін – учорашній день. На реформу чекають уже й ті парламентарії, хто проти неї виступав. Найбільше нині про її перспективи заговорили саме у фракції Блоку Юлії Тимошенко – єдиній із парламентських сил, хто… за неї не голосував навіть «під дулом» спецназу навколо Майдану. Симпатична для БЮТ реформа тим, що запроваджує механізм фактично всенародного обрання прем’єр-міністра, який практично стає якщо не главою держави, то главою влади. Про цей шанс нині відкрито кажуть союзники Тимошенко. А їх щодень більшатиме. Бо ж не зможе Ющенко кожному дати по портфелю в новому уряді. Хоч до його формування він ніби кличе всіх, навіть «Регіони України», НДП, трудовиків… Крім СДПУ(о) й комуністів. У будь-якому разі без належної підтримки Тимошенко не залишиться. Професійної команди їй не бракуватиме. Адже яскравішої фігури нині, здається, нема в політиці. Недаремно, коли Тимошенко була у владі, за рейтингом вище піднялася за Президента. А в опозиції – тим паче. Як гадаєте, чого б це навіть Янукович відразу запропонував їй дружбу? Хоче бути якщо не першим, то бодай другим.
Опозиційність є опозиційність. Хоч як би її називали – жорсткою, конструктивною, поміркованою. Юлія Тимошенко рідко вдається до штампів, зокрема й лексичних. Вона пропонує «паралельний шлях». Як на біговій доріжці. Але ж бігуни – суперники. Тобто опоненти. Проте, буває, що й паралельні дороги сходяться. Та саме на перехрестях найчастіше трапляються аварії…