Спочатку був Войнов

Найпершим представником України в світових фіналах був Юрій Войнов. Уславлений хавбек «Динамо» так яскраво зарекомендував себе в Швеції 1958 року, що його навіть включили до символічної збірної турніру. А загалом на семи мундіалях – з 1958 по 1990 роки – виступили двадцять шість футболістів українських клубів, а також четверо вихованців українського футболу (Дубинський, Суслопаров, Андреєв і Капличний), які на той час представляли російські колективи. (Добровольський, уродженець Одеської області, якого на мундіаль-90 делегувало московське «Динамо», перебрався до Кишинева в юному віці й насправді є вихованцем молдовського футболу). Найбільше матчів у світових фіналах зіграли Безсонов (10), Дем’яненко (9), Блохін, Заваров і Кузнецов (по 7). У двох мундіалях узяли участь Серебряников, Блохін, Баль, Заваров, Кузнецов, Рац, Яремчук, Литовченко та Протасов, у трьох – Безсонов і Дем’яненко. Наші земляки забили 23 м’ячі, найбільше – по чотири – Поркуян, Бишовець та Бєланов. У різні часи етнічні українці захищали на світових фіналах і кольори американського, російського, канадського та італійського футболу, проте це вже тема окремої розмови. Після тріумфу команди Блохіна в світовій кваліфікації наше представництво на мундіалях істотно розшириться і набуде нового статусу.