Імена відродять святині
Оповідають, хан Батий, зупинившись табором на підступах до Києва, довго розглядав столицю Руси-України і не приховував свого захоплення. Безжальному завойовникові шкода було руйнувати золотоголове місто-красень. Але спроби схилити киян на капітуляцію без бою були марними. У вересні 1240 року почалася 92-денна битва за Київ…
Можливо, в поле зору могутнього володаря Золотої Орди потрапив тоді і храм Великомученика Федора Тирона, «кришталевий», як його називали сучасники за ажурність архітектури і велику кількість скла, розташований на вулиці Володимирській, неподалік Десятинної церкви. Свято-Феодорівська церква з 1133 по 1198 рік була усипальницею Мономаховичів. Тут був похований, зокрема, канонізований пізніше благовірний великий князь Київський Мстислав, син Володимира Мономаха і англійської принцеси Гіти, будівничий багатьох православних храмів, серед них і знаменитого «Мстиславого» Свято-Успенського собору у Володимирі-Волинському, а також ще вісім князів цієї династії, що правили у Луцьку, Вишгороді тощо. Нині біля фундаментів святині силами парафії Св.Юрія Змієборця УПЦ КП, яку очолює протоієрей Сергій Станкевич, споруджено дерев’яну каплицю і встановлено кам’яні стели з іменами похованих тут дев’ятьох князів. Тож де, як не тут, вшановувати пам’ять киян, які 765 років тому мужньо зустріли татаро-монгольську навалу? Звичайно, ініціатори акції 5 вересня 2005 року – провідники Українського Козацтва Володимир Михайлов, Віктор Коваленко та інші сподівалися на більшу активність владних структур. Та, вочевидь, події дуже давні не здаються нинішнім чиновникам занадто важливими і значущими для сучасної – європейської! – України. Не дарма у своєму виступі доктор історичних наук з Національного університету «Києво-Могилянська академія» Віталій Щербак назвав таке ігнорування не просто випадком, а тривожною тенденцією. Від «гробів Вітчизни» небезпечно отак демонстративно відвертатись: мовляв, ми йдемо вперед і тільки вперед, а на «старий мотлох» нам нема коли оглядатися… За словами Володимира Михайлова, єдиною структурою, що відгукнулася на пропозицію відзначити 765-річчя початку героїчної оборони Києва, стала Українська православна церква Київського патріархату. Архієпископ Переяслав-Хмельницький Димитрій (Рудюк) у співслужінні з отцем Сергієм Станкевичем відправили біля стел і фундаменту храму Св.Федора Тирона заупокійну службу Божу. Владика Димитрій, нагадавши присутнім про духовне значення могил наших видатних предків і взагалі історичної пам’яті, зауважив, що 1995 року, на початку правління режиму Л.Кучми, вже була спроба УПЦ КП відзначити цю дату: «Тоді ми ще й наразилися на глум з боку «жовтої преси». Бо, бач, не запросили на захід посла… Монголії». Від себе додамо, що гідними – ідейними! – спадкоємцями Золотої Орди є не нинішня скромна Монголія з населенням близько мільйона людей, а російські великодержавні шовіністи зі своєю маніякальною ідеєю «Третього Риму».
Як і Десятинна церква, храм Федора Тирона певній частині наших співгромадян подобається таким, яким він є зараз, тобто в руїнах. Учасники акції висловили надію, що пошановані цього дня імена князів допоможуть відродити ці та інші святині Києва у повній їх красі.