Уночі хтось відчинив загороду і всі вівці втекли. «Господи, хоч би вони не повернулися, – грішно благала Всевишнього дівчинка, якій так набридло пасти їх змалку й аж до 9-го класу. Овечок було чимало – понад два десятки, вони полюбляли чужі городи, бездумні кроси світ за очі (якось зупинилися аж між буряками на колишньому торфовищі). І мекали несамовито, голодні, коли з’являлася після школи, – щоб негайно випускала їх на пашу. Та через три доби, наситившись волею, тварини прибрели до двору…...
