У політиці – як на базарі?
Народні депутати й політологи продовжують думати-гадати, що мав на увазі Президент України, запропонувавши підвищення прохідного бар’єра для партій і блоків на виборах до Верховної Ради. Тим часом троє парламентаріїв з «Нашої України» та БЮТ уже зареєстрували свої законопроекти на цю тему. Пропозиції такі: 7,5 і 4 відсотки.
«На базарі теж спершу вищу ціну просять, а потім торгуються», – навів паралелі Олег Зарубінський з Народної партії. Цей парламентарій назвав пропозицію Ющенка «вдалою технологічною спецоперацією». Мовляв, підтримають її депутати – добре, не підтримають – теж непогано: «менше говоритимуть з парламентської трибуни про підвищення цін, бензин, цукор, а більше про бар’єр». Зарубінський також вбачає у цьому певний шантаж дрібніших союзників «Нашої України», аби вони «йшли до великих гравців на умовах останніх».
А Леонід Кравчук взагалі образився на Віктора Ющенка. Лідер парламентських есдеків каже, що не президентська то справа встрявати у компетенцію депутатську, керувати Верховною Радою. Леонід Макарович після цього «жодному слову» Віктора Андрійовича не вірить. Бо Президент у липні лише підписав новий виборчий закон, тобто погодився як з тривідсотковим бар’єром, так і з тим, що до закону не можна вносити зміни за 240 днів до виборів (з 27 липня).
За Президента заступився Сергій Шевчук із БЮТу. Він схвалює хоча б те, що глава держави запропонував ідею депутатам, а не виніс її на «всенародне обговорення» у трудові колективи заводів і колгоспів, як це робив його попередник. Шевчук вважає, що високий бар’єр структуризує Верховну Раду, змусить позбутися ментальності «трьох гетьманів» і об’єднуватись, усуне прагнення окремих сил гратись у політику, користуватися «золотою акцією», не прагнучи брати на себе жодної відповідальності за рішення парламенту.
Комуністи проти підвищення бар’єра, який нібито веде до диктатури. Валерій Мішура вбачає в ініціативі Ющенка прагнення зберегти нинішній вплив на всі гілки влади після політреформи, тобто з нового року. Обравши свого прем’єра, спікера ВР, слухняних депутатів, як у Росії.
Соціалісти, запевнив Микола Рудьковський, будуть і надалі дотримуватися домовленостей з мажоритарниками про тривідсотковий бар’єр. Аби не породжувати конфліктності у парламенті, вони погодяться на підвищення бар’єра, скажімо, до чотирьох відсотків, якщо таким буде консенсус більшості груп і фракцій. Загалом-то соціалісти вважають несвоєчасними парламентські дискусії про бар’єр. Треба готуватись до політреформи, ухвалити закони про Кабмін, про Президента тощо.
Степан Гавриш переконаний, що влада хоче бути «єдиним оператором на виборах», з першого ж дня привести до Верховної Ради парламентську більшість, щоб не мати потім клопотів із багатьма партіями. Що ж, колишній координатор прокучмівської більшості, видно, знає, що каже.
«Ми подолаємо будь-який бар’єр, – упевнений Василь Горбаль з «Регіонів України». – Але нам не потрібна ця дискусія. Для нас актуальні нині інші теми – економічні негаразди, соціальні проблеми, стабільність у державі».
Якщо Верховна Рада узаконить семивідсотковий бар’єр, то це, на думку політолога Володимира Малинковича, означатиме кінець політреформи. Бо «Наша Україна» і БЮТ сформують свою конституційну більшість, зможуть змінювати Конституцію, робити усе, що, мовляв, скаже Ющенко.
Політолог Вадим Карасьов наголосив, що «влада хоче заморозити свою перемогу», зашкодити народженню нових політичних сил, а опозицію «відкинути на узбіччя». З ним погоджується й інший експерт – Андрій Єрмолаєв: «Це спроба відновити торішню ситуацію – поділити політиків на два табори». Олесь Доній вбачає в ініціативі «посилення авторитарних тенденцій, нерозуміння європейських традицій, невпевненість влади, наростання страху перед появою «третьої сили».
Пропорційна система виборів уже сама по собі зруйнує баланс представництва регіонів у Верховній Раді, вважає політолог Володимир Фесенко. А підвищення бар’єра, на його думку, взагалі призведе до того, що інтереси багатьох областей не буде кому захищати на законодавчому рівні, зокрема і під час розподілу бюджету.
Утім, об’єктивними оцінки експертів, а головне – депутатів, назвати важко. Їх слухати треба з розумінням того, яку політичну силу вони представляють. Скажімо, не виключено, що той же Степан Гавриш захоплювався б підвищенням бар’єра, аби його взяли у «Нашу Україну». А Сергій Шевчук критикував би цю ініціативу, аби й досі був членом НДП, а не БЮТу. Й говорили б вони так само аргументовано, як сьогодні, про протилежні позиції. Найоб’єктивнішим був, певно, Зарубінський: у політиці – як на базарі – один продає, інший купує. Кожен просить свою ціну. І бачить власну вигоду.