Харківський барометр для ліги і луцький синдром для канонірів

Третій тур істотних вражень не справив і категоричних акцентів не розставив. Але до певних висновків таки спонукав. Приміром, ігрова постава харківських «муніципалістів» у матчі з «Шахтарем» – амбіційна та непоступлива, незважаючи на відчутну різницю в класі, засвідчила поступове загострення конкуренції серед еліти. Цю тезу підтвердив і рекордний старт іншої харківської команди.

Подія туру. «Металіст» здобув третю перемогу поспіль і закріпився в дуеті лідерів. Такого вдалого початку ніколи раніше не було ні в авторитетного клубу зі Слобожанщини, ні в його наставника Мирона Маркевича. З іменем останнього й пов’язують успіхи сьогодення фахівці. Хоча й застерігають від ейфорії. Бо Маркевич доволі результативно починав і в Кривому Розі, і в Запоріжжі, і кожного нового приходу до Львова. Проте примножити успіху таланило не завжди. Це по-перше. А по-друге, достатня кількість очок нечасто гарантувала ігрову якість. Щось схоже відбувається й нині: «Металіст» незмінно перемагає, та втіхи від гри – катма.

Тенденція туру. Вона намітилася ще на старті чемпіонату, а минулої п’ятниці дістала промовисте підтвердження. Мова про «Сталь», проміжні показники якої пригнічують: забитих м’ячів – нуль, пропущених – аж десять. У тому числі чотири – звітного ігрового дня. На думку «Вечірки», причина фіаско не в статусі новачка. Зрештою, ні «Оболонь», ні «Борисфен», які приходили до вищої ліги принаймні не краще  укомплектованими, ніж алчевці, не ставали безпорадними статистами. Радше всього, існують проблеми в тренерському корпусі «Сталі». Волобуєв, як і п’ять років тому, вдався до маловиправданих кадрових змін у міжсезонні, тому незіграна команда, позбавлена першолігового духу переможця, опинилася в психологічному нокдауні, так і не встигнувши набути вищолігової стійкості.

Повернення туру. Звісно, Сергій Ребров. Оговтавшись від євростресів, спричинених п’ятирічними блуканнями Великою Британією та Туреччиною в пошуках свого тренера і своєї команди, ветеран повернувся на круги своя і вже в ліговій прем’єрі  відзначився голом. До речі, сто четвертим у чемпіонатах України взагалі та дев’яносто четвертим у київському «Динамо». Обидва показники мають відіграти роль маякових для решти футбольного люду в Україні. А для самого Реброва, як і для його численних уболівальників, знаковим став ігровий рівень, запрезентований цього пам’ятного липневого дня.

І щодо інших. Донецький «Металург» так і не спромігся привітати свого президента Таруту з полуднем віку перемогою, а «Ворскла» поступилася в рідних стінах у дні 65-річного ювілею свого тренера Носова. Каноніри вчетверте поспіль програли «Волині», що спричинило чутки про так званий луцький синдром «арсенальського» походження. Зате «Дніпро», вийшовши з одвічно принципової міжусобиці з сусідами насправді в яскравому стилі, змусило замовкнути скептиків і песимістів, які віщували йому крах і безпросвітне животіння в підвалах елітного реєстру.